Ірина Садова, редакторка сайту Bucha.Life
– Мала група — то класно. Але ж вона так мало може зробити… – скептично закинув мені нещодавно молодий активний колега, якому хочеться стрибнути одразу у великі справи.
Хм. А нічого, що, скажімо, мала група під назвою “партія більшовиків” вичворила глобальний переворот і не дуже комплексувала зі своєї початкової “малості”, а навпаки “світову революцію” роздмухувала?
Прислухайтесь: усе більше українські філософи, історики, економісти, соціологи і політологи говорять про необхідність і роль малих груп.
Усім нудить від замшелої вертикалі, де сидять пірамідкою чиновники і тіпа нами правлять, часто – вигадують різні мутні схемки або й просто дрімають.
Таке далі терпітимемо?
Якщо ні, тоді вертикаль має перетворюватись на горизонталь — логічно? Хто заважає спробувати оновлену модель керування, скажімо, такою громадою, як наша? Малі групи – це про горизонтальну владу громади.
Тим, хто зараз вже почав строчити плакальні коменти, скажу: ви, хто каже, що “змінити нічого неможливо”, “за нас все вирішили”, “хай влада про це думає, бо вона зобов’язана”, – ви теж на боці вертикалі. Ви чекаєте, що замість корупційної прийде умовно гарненька влада і все для вас зробить. Мовляв, мешканці самі не подужають.
Серйозно?! Це ви про безпомічність мешканців у країні, яка сама одягає, годує і купує амуніцію для своєї армії?!
Ми про те, щоби і у щоденному побуті (а не тільки у військовому напруженні) засукати рукави і облаштовувати свою громаду власноруч. Організовуючись у групи для реалізації певних конкретних проектів.
Коли я попередній свій допис назвала “В Бучі можна не обмежувати фантазію”, коментатори мене дотепно виправили та запропонували змінити заголовок: “ У Бучі НЕ можна обмежувати фантазію” (!) Відчуваєте настрій: Бучі на роду написано втілювати нові ідеї, стратегії, новації.
Я буду наводити приклади роботи у малих групах тільки з власного досвіду і спостережень.
Бучанці, об’єднані у малі групи навколо коворкінгу Portal, не просто показали свою дієвість, але й першими відновили свою енергію під час війни, одразу після деокупації. Таких місць і таких груп в Бучі має бути багато.
Ми просто збиралися (і зараз збираємося) по середах і пропонуємо та втілюємо проекти, потрібні місту. Зібрали списки, бази професіоналів за різними сферами, видами діяльності: підприємці, волонтери, громадські організації, архітектори, екологи та ін. Коли треба, одразу можемо зібрати групи за інтересами.
Економічна служба Бучанської міськради має запас напрацьованих нашими урбаністами-ентузіастами різних проектів, поданих на Громадський бюджет. Ці проекти готові до вітлення, скажімо, під інвестування чи донорів.
Завдяки малим групам ініціаторів, які збиралися у Portalі, упродовж цілого місяця обговорювалися принципові зміни до Генплану Бучі,
пропозиції офіційно подавалися у ЦНАП,
за кожну пропозицію ретельно голосували представники громадськості протягом двох днів напруженої сесії міськради.
Також є відпрацьований протягом кількох місяців і внесений до Генплану Бучі проект Інформаційного артцентру на основі музею Бучі (визначена перед війною ділянка для реалізації на вул. Михайловського, напроти школи №1).
Так само мали можливість представляти свої пропозиції автори технології розумного міста SMART-місто.
Гаряче обговорювався проект технології спалювання побутового сміття на основі печі особливої конструкції.
Днями отримали фінансування три проекти бучанців, поданих до фундації PAUCI. По 70 тис грн отримають:
– організатори розчищення скверу у Лісовій Бучі
– організатори мистецького пленеру, які зберуть професійних художників і талановитих діток, щоби художньо задокументувати відновлені будівлі постраждалого міста
– організатори фестивалю ВЗАЄМОДІЯ, який об’єднає місцевий малий бізнес і представників проривних проектів, які оновлюють громаду (приходьте 25 березня у Portal – будете учасником).
Ви скажете: у міськраді сидять чиновники і отримують зарплатню за те, щоби придумувати і реалізовувати подібні проекти. Згодна, у них теж своя “мала група”. Це обмежена кількість людей. І у них обмежена компетенція — не на всі напрямки вистачає професіоналів. Поговоріть з ними: часто це класні люди, переживають, скаржаться на брак часу і можливостей, на втрати у війні…
Вони можуть консультувати ентузіастів, ініціаторів проектів, допомагати їм з документами, проходженням офіційних процедур, координувати професіоналів.
Але у них нема мотивації сидіти і вигадувати сміливі проекти, які зараз потребує громада. Вони — виконавці.
А от автори проектів — це ініціатори, ті, хто народжує ідеї і розплановує крок за кроком їх виконання.
Більшість донорів, грантодавців передбачають обов’язкову участь місцевої влади у проектах від громад. Це логічно. Тоді влада — стратегічний менеджер, який координує дії, що їх зініціювали і готові послідовно втілювати професіонали та ентузіасти з громади.
Якщо схематично уявити процес, то виглядає десь так:
їде міський голова в Америку і привозить координати потенційного мецената, партнера або інвестора. Групи містян продумують і прораховують певний проект, актуальний для громади. Партнер фінансує цей проект — через учасників проекту, мешканців громади (громадські організації), вони звітують перед донором. Звісно, під авторитет керівника міста, який в курсі процесу, дивиться на нього з точки зору стратегії розвитку громади.
Тут мова не про офіційний бюджет громади, який, будемо відверті, спритники вміють трохи “підпилювати”. Мова про бюджети окремих конкретних проектів, які донори надто прискіпливо сканують. Хто прозвітував хоча би за один грантовий проект у своєму житті, розуміють, про що я:))
Маю досить чітке відчуття, що наші закордонні друзі прагнуть допомагати нам саме за такою схемою, а не за прямими вливаннями у бюджети чи стихійними потоками гуманітарки (куди ці потоки часом завертають, на жаль, ми теж в курсі).
Під що чисельні делегації, які приїздять з бажанням допомогти Бучі, дадуть кошти: під жертвенні плачі чи під прораховані бучанцями конкретні проекти розвитку громади?
От влітку раптово нагрянув у Portal з машиною гуманітарки американський мільйярдер Річард Бренсон. Мали би під рукою класний проект – одразу би запропонували партнерство. А раптом!:))
Зараз в Бучі створений проектний офіс, куди сходиться інформація про можливих донорів. Чим більше людей навчаться працювати у малих групах над актуальними проектами і ефективно втілювати їх — тим більше пропозицій ми отримаємо від бажаючих допомагати нам, інвестувати в нас.
Поки що перший досвід показує, що розуміння між активістами і представниками влади є. На різних рівнях. От свіжий приклад: міський голова пише коментар у Фейсбук ініціаторці проекту облаштування скверу “Лісовий” у Бучі про те, що вітає громадську ініціативу і спрямує співробітників Бучазеленбуду на допомогу. Класно, дякуємо за підтримку. Але учасники проекту вже напряму радилися із Зеленбудом в процесі ще написання проекту, і не раз, вже отримали консультації і підтримку.
Так само автори іншого, мистецького проекту зустрічалися з керівником відділу культури, директором міського Будинку культури. Без проблем.
Варто тільки почати та послідовно іти до втілення системно, крок за кроком.
Також характерним бачиться процес виділення грантових програм на допомогу ОСББ у подоланні наслідків війни. Хіба ОСББ — це не суперова мала група?! Однодумці, які живуть поряд і мають чудові можливості домовитись між собою та влаштувати собі затишне існування. Серед сусідів завжди знайдуться різні професіонали — маркетологи, бухгалтери, архітектори, економісти, айтішники. Скільки ОСББ показали мужність, організованість під час окупації!
Як мені бачиться, існують 2 шляхи:
1- далі кричати про корупцію зі своїх диванів, але залишати недоторканною вертикаль розподілення бюджетів
2 — організовуватись горизонтально, у малі групи для роботи над проектами, які ми самі вважаємо потрібними для нашого комфортного життя у громаді, шукати під них кошти від донорів та інвесторів.
Поки що ми починаємо з маленьких проектів. Можна сказати — з пілотних. Будемо старатися рости, масштабувати їх, братися за більш глобальні речі.
Це не тільки корисно. Це ще й цікаво та захоплююче.
Ми ж не хочемо говорити і думати по-совковому, по-москальськи: “Від нас все одно нічого не залежить”.
Залежить.
