Ірина Садова, редакторка сайту Bucha.Life
Проект відбудови
З нового проекту розпочався новий рік у Бучі. Цей проект називається «BuchaBuildBackBetter». Якщо перекладати буквально: “БучаВідбудуйКраще ніж було”.
Усі охочі могли приєднатися до обговорення того, чого нашій громаді бракує, які у нас є можливості і що варто робити у першу чергу.
Як це працює?
Механізм простий: були оголошення у місцевих соцмережах — будь-хто міг зареєструватися, прийти і приєднатися до 4-х стратегічних сесій (перша — у приміщенні міськради, дві наступні — у комплексі “Зелена Буча”, четверта — у міській бібліотеці).
Як на мене, саме той формат, якого давно усі очікували. Спільно обговорити, чого ж ми власне хочемо і як уявляємо майбутню Бучу, громаду. Але не просто погомоніти-помріяти, а довести наплановане нами ж до реалізації. Тому робити це разом із владою, яка має інструменти для втілення бажань мешканців.
Хіба це не модель, якої усі так хотіли?
Небайдужі бучанці прийшли. Приємно, що більшість із них — учасники нашого КУБу, Клубу урбаністів Бучі, ще до війни звиклі до громадської активності.
На стратегічних сесіях неможливо було просто відсидітись — це щоразу були кілька годин напруженої праці, зосередженості, практичної роботи у нових тимчасових командах.
Баба Яга все одно проти!
Частина бучанців проект всерйоз не сприйняла і навіть хейтила.
– Хтось традиційно демонстративно ігнорує усе пов’язане з владою (“бюрократи всі токсичні — не спілкуюся”)
– Хтось одразу в усьому побачив маніпуляцію, знайшли мінуси.
– Більшості нема часу. Гірше — нема діла ( “все одно нічого не зміниш”).
– Не знали (проблема місцевої комунікації).
Перевірити на собі
Ми вирішили пройти всі етапи проекту і розповісти вам. Зрозуміти критиків і відповісти байдужим (потім не кажіть зі свого дивану, що усе погано — ви могли вплинути на ситуацію, цього не зробили, то які претензії?!).
29 березня буде презентуватися результат проекту.
Хто привіз проект в Бучу?
Грантові кошти на реалізацію «BuchaBuildBackBetter» виграли студенти з організації Українська Студентська Ліга – УСЛ (https://www.usl.org.ua/). Їм цікаво впливати на майбутнє.
Керує проектом в Бучі Володимир Панченко — економіст, історик, підприємець, доктор економічних наук, експерт у сфері економічної та індустріальної політики. Автор понад 100 статей та книг, в тому числі, про спеціальні економічні зони та індустріальні парки. Розробник кількох національних стратегій розвитку та автор стратегій розвитку окремих секторів, співрозробник законів про індустріальні парки.
Ми зустрілися з паном Володимиром і поставили питання від імені бучанців.
– Чому Ви взялися за цей проект, як потрапили в Бучу?
– Проекти виникають, коли Фонд (Програма USAID «Конкурентоспроможна економіка України») побачить потребу громади. Коли є потреба, а її не бачать, тоді мусите робити все лише власними силами. У Фонді був конкурс для деокупованих територій, подавалися багато різних ідей. Фокусом є соціально-економічна ситуація в Україні, а Буча є фокусом фокусів. Студенти з УСЛ виграли зі своєю ідеєю для Бучі. Мене запросили як відомого їм консультанта, експерта. Бо поєдную науковий, бізнес досвід та досвід реального управління.
– Що показали перші стратегічні сесії в Бучі?
– Стратсесії потрібні, щоби люди «приземлялися». Переходили від ідей та мрій до реальних планів та дій.
– Такі обговорення потрібні на постійній основі?
– Так, потрібно більше приміщень, просторів, коворкінгів, щоби люди збиралися, обговорювали ідеї та їх втілення. Донори є, але їм треба сигналізувати про процеси вироблення проектів, ідей. Щоби знаходилися люди, які не лише живуть у громаді, знають її живі потреби, але і можуть професійно донести підсумки до донорів.
Донори дуже вірять у децентралізацію, у велику роль громади, активних малих груп в ній.
– Ми бачимо щодня делегації в Бучу. І ніби всі щось обіцяють. Люди питають: а що далі?
– Люди розхолоджуються і зневірюються, коли бачать багато активностей словесних, документальних, після яких немає наслідків реальних. Після того, як “приємно поговорили”, наступним кроком має бути втілення, реалізація проектів. Тоді люди будуть не розчаровуватись, а далі творити, пропонувати.
У нашому проекті важливе втілення пропозицій, очевидних для мешканців. Тому серед шести відібраних проєктів – два так звані «м’які» проекти: Фонд місцевого розвитку і Офіс підтримки інвестицій (Trade and investment support office) — щоби одразу отримати очевидний результат.
– Ви фахівець з індустріального розвитку, розробляли спеціальний закон про індустріальні парки. Чим особливий такий парк в Бучі? На скільки можливий?
– Bucha Techno Garden – один із найяскравіших ваших проектів. Як виявилося вже на першій стратегічній сесії в обговоренні з вашими експертами, він потребує супроводження, для цього і спеціальний офіс, це – цілком у відповідності до американської і європейської практики. Адже, щоб «вистрелив» такий масштабний проект на площі 3,4 тис га (це навіть для цілого Києва було б амбіційно, з урахуванням планів створити десятки тисяч робочих місць), треба, щоб були відповідні люди, проєктні менеджери, була структура, від імені якої спеціалісти будуть залучати інвесторів.
– Говорять про Bucha Techno Garden вже більше 2-х років, ще до війни, але загал не бачив просування.
– Прекрасні ідеї треба перетворювати поступово, покроково. Шлях міряється документами:
- У вас вже є ідея, прописана у вигляді концепту
- Наступний крок — має бути створене ТЕО (техніко-економічне обгрунтування)
- Після цього прописується детальний бізнес-план і проектна документація
- І нарешті — фінансування і втілення самого проекту, як кажуть архітектори і скульптори, «в матеріалі».
Тому, з одного боку, можна сказати, що у громади завжди не вистачало коштів, щоби це робити. З іншого боку, громаді треба допомогти ці кошти знайти і втілювати задумане.
– У Вас є досвід втілених подібних проектів. Як у інших все відбувалося?
– Ну, по-перше, я 15 років працював у бізнесі і запускав як виробничі так і торговельні проєкти. А потім ми з однодумцями просували законодавство про індустріальні парки 10 років. Це було непросто, спротив на рівні документів. Нарешті держава погодилась, що індустріальним паркам – бути, навіть було вирішено після створення виділяти кошти на інфраструктуру — підведення доріг, комунікацій, воду і т.ін. Але щоб дійти до реалізації, потрібні поступові кроки. Після концепту перейти до проекту, щоб була проектно-конструкторська документація. Тоді будуть кошти на будівництво, обладнання — державні і від інвесторів.
– Але ж війна і малоймовірно, що у держави на це вистачить коштів?
– Ні, це реально. Я особисто брав участь у засіданні робочих груп при Кабінеті Міністрів, де розглядався План Відновлення України. Туди були залучені сотні експертів. У цей план відновлення входить фінансування інфраструктури індустріальних парків – десятки мільярдів гривень до 2030 року. Закон про індустріальні парки вже працює, можна на нього спиратися.
– Можете озвучити конкретні цифри?
– Так. На 10 років заплановано 64 млрд грн на інфраструктуру, а це ключове для запуску індустріального парку — підвести дорогу, електроенергію, воду для того, щоб можна було залучити перших якірних інвесторів.
Приклад поступового – від ідеї до реальних коштів – це індустріальний парк М10 на Львівщині, на трасі на Варшаву. Зараз ЄБРР буде вкладати $24 млн у будівництво і інфраструктуру, причому на принципах проєктного кредитування (без застави). І це у війну!
А загалом на інфраструктуру індустріального парку достатньо $ 2-5 млн.
Важливо, щоби у такого парку знайшовся свій промоутер, який би загорівся його ідеєю. У згаданому мною львівському проекті це українська інвесткомпанія «Dragon Capital».
Вам теж потрібен такий драйвер, як співвласник “Драгона” Томаш Фіала. І ви його залучите – наявність концепції, ТЕО, тизер якого розробляємо і ми з переходом до розробки бізнес-плану, та публічна діяльність є обов’язковими для розкрутки конкретних проєктів, зокрема, і таких великих, як Bucha Techno Garden. Свого Фіалу ви точно знайдете, якщо будете активними.
– А які конкретні етапи у проекту «BuchaBuildBackBetter»?
– Етап стратсесій ми вже пройшли. Там ми зібрали інформацію, тестували ідеї. Зараз їх узагальнюємо. Також беремо до уваги опитування 300 людей з Бучі та сіл громади. Фінальний продукт — це конкретний План відновлення. Не стратегія, не комплексний план розвитку території. Це саме План відновлення на 2 роки.
– Чим Вас і Ваших колег мотивувала саме Буча?
– Мені дуже цікаво працювати з людьми, які сміливо фантазують з майбутнім. На жаль, зазвичай на стратсесіях часто доводиться обрізати такі фантазії, повертати до реальності, заземлювати (часом люди навіть ображаються). А от у Бучі можна пофантазувати — і можна не обрізати. Саме цим приваблива Буча.
– Ухти! А поясніть детальніше.
– Фаховий аналіз підтвердив, що у вас є більшість супер компонентів, які надаються для перспективного розвитку. Та хоча б почати з основного — розташування, логістики. Тут потрапляння в десятку. У Бучі є всі шанси для реалізації найсміливіших планів.
Головне – не припиняти мріяти! Але все укладати у конкретні документи. Не спинятися.
Не кажу, що завдяки саме нашому проекту у вас тут розростеться диво-сад. Але свою квіточку у ньому ми посадили. Тепер ваша задача — садити бамбук чи вербу:)) (ростуть найшвидше, ред.)
Фантазія перетвориться у реальність, коли йти до неї системно.
Не вдалося з одного заходу — іти на другий, третій. І це все має обростати проектами.
– Які ще фактори грають на користь перспектив Бучі?
– Вам децентралізація дуже допомогла. Якби ви залишилися просто окремим районним містом, було б набагато складніше. Життя мислить стратегіями, категоріями простору. Сьогодні ваш простір громади — максимально вдалий.
Ви вже стали комфортним місцем для життя біля столиці — це факт, реальність. Є екологічний фактор, логістика.
Тепер варто додати «тверді» проекти – створення робочих місць.
У вас велика потреба у робочих місцях — на цьому і концентруйтесь. З точки зору цілісної громади осмислюйте ваш мікрорегіон. Можна втілювати проекти хоч уздовж “Варшавки”, хоч у селах.
Фактично, створення, наприклад, 10 тисяч робочих місць буде вже мега результатом. Бо тоді ви одразу збільшуєте вдвічі своє населення. При чому це населення житиме комфортно і матиме роботу прямо тут, а не традиційно їздитиме до Києва. В принципі, навіть краще, ніж в околицях Торонто:))
Зараз ця ідея (створення робочих місць) має бути присутня скрізь і почати спиратися на якісь конкретні опори. Закріпіть ментально для громадян ідею виходу за межі свого міста.
Часто у регіонах ми бачимо суперечки, конфронтацію між сусідніми населеними пунктами. Хоча світова практика доводить зворотнє: об’єднання завжди краще за конкуренцію.
– Хто ж тоді наш конкурент?
– Ваш конкурент — Київ. Хоча одночасно він і головний донор. Ви зі столицею як сіамські близнюки: є плюси і є мінуси, а жити одним організмом мусите.
У вас вже є кілька реальних місцевих програмних документів, є Стратегія розвитку, є програма “Вдома краще”, програма “зеленого” розвитку, соціального. Наш проект вписується у ці програми, ми погодили з владою.
Наше завдання:
- побачити основні напрямки
- загострити на них увагу
- перейти на наступний етап реалізації
- наш продукт ми передамо тим, хто готовий реалізовувати його далі
- від громади хтось повинен підхопити його (до речі, ведемо переговори з донорами, щоб сприяти і в подальшому підтримці у вас в громаді команд розвитку).
Так завжди: експерти йдуть — громада залишається. Залишимо після себе так звані точки росту, а далі — ваша справа.
Наш головний експертний висновок: у Бучанської громади багато реальних шансів для реалізації навіть фантастичних, на перший погляд, проектів.
– Як з вашим проектом співпрацювала місцева влада?
– В Бучі мер охоче підтримав, підписав меморандум співпраці з УСЛ. Нам сприяли, надавали інформацію і економічний відділ, і земельний, і головний архітектор, і ЖКГ. Усі працювали з нами. Для проекту погано, коли влада не приходить. Це зменшує його шанси. Тут було інакше.
– Під час стратсесій відчувався брак конкретних фахівців, керівників місцевих компаній, підприємств, які могли б уточнити ситуацію. З ними було б ефективніше. Скажімо, у сфері переробки відходів, про яку багато йшлося.
– Ви праві. І таким ключовим місцевим підприємствам, бізнесам після публічного оголошення про подібні спільні проекти варто бігом бігти, брати участь в обговореннях, плануванні і прийнятті рішень. Бо це їх сфера діяльності, їх бізнес інтереси. Може так статися, що той, хто прийшов і почув про реальні тенденції, перехопить ініціативу і стане сильнішим конкурентом.
Натомість що ми спостерігали? Прийшли бізнесмени, підприємці, відзначилися, а коли дійшло до реальної кількагодинної роботи — зникли. Мовляв, свої серйозні справи важливіші.
Нема проблем. Тільки запам’ятайте: оті, що залишилися, вплинуть на загальну стратегічну позицію у розвитку регіону. У тому числі, вашої сфери бізнесу. Просто потім не кажіть, що вас не почула влада і громада.
Колись я теж був такий самий, коли працював у реальному бізнесі. Ігнорував владу, навчання. Бізнесмен часто зациклюється на побутовій щоденності. Схаменуться тоді, коли щось не виходить. І серед причин провалів знаходить, наприклад, своє ігнорування стратегії міста чи регіону, до розробки якої він нічого не додав.
– У нашому регіоні багато новачків, які створюють невеликі бізнеси. Частина з них відкрилися вже під час війни. Це — потенціал?
– Це якраз велика цінність для регіону. Переселенці вже внесли зміни після 2014-го року, а тепер нова хвиля. Така ситуація різнить вас від усталених старих міст, де все традиційно, усі одне одного знають, нічого особливого одне від одного не чекають і часто не люблять переселенців, мігрантів.
Важливо адаптувати переселенців. Ви будете схожими на Америку ХХ століття, коли громада іде назустріч тим, хто до неї приєднується.
Переселенець зараз вимушено голий/босий, але у нього 2 освіти, навички, досвід. Таких людей важливо затримати тут, це золото для громад.
– А ті, хто зараз у Європі? Вже не повернуться?
– Якщо їм зараз 35-40, їм вже важко там стати вагомими, хіба що їх дітям. У вас є шанс повернути продуктивних людей такого віку, якщо будете звідси сигналізувати голосно і яскраво, що їх тут чекають кращі шанси. Війна страшить, але вона закінчиться. І тоді почнуться роздуми про повернення, адже шансів у першого покоління бути повноцінними громадянами у розвинутих країнах дуже мало. Фінансово це також дуже неприваблива ситуація – грошей вистачатиме на те, щоб заплатити за оренду квартири, страховки і їжу. Все інше – майже недоступне. Тому робочі місця тут будуть сигналом «приїжджайте!», на який відгукнуться.
– Отже, які наступні етапи проекту «BuchaBuildBackBetter»?
– 29 березня — публічна презентація підсумків. Хочемо зібрати аудиторію десь у 100 осіб. Половина з них — громада (разом з представниками влади). А от друга половина — представники різних фондів, посли країн, меценати, інвестори — ті, хто може допомогти підхопити ці проекти для реалізації на етапі ТЕО/бізнес-план/проєктна документація/інвестиція.
– У якому вигляді ви презентуватимете проекти?
– Це будуть попередні ТЕО — техніко-економічні обгрунтування (pre-investment feasibility study). Така форма фахівцям вже зрозуміла. Етап ідеї і попереднього ТЕО по кільком проєктам ми допомагаємо громаді пройти. З попереднім ТЕО можна іти далі.
