Коли ми бачимо трьох кішок, п’ятьох собак або десять смартфонів у вітрині салону стільникового зв’язку, як саме ми уявляємо собі їх кількість? Зрозуміло, є числові позначення «3», «5» і «10», але є й слова «три», «п’ять» і «десять».
Чи потрібні слова для того, щоб вміти рахувати? Якщо вони не потрібні, то навіть якщо людина не вміє рахувати словами до десяти, вона все одно зможе правильно порівняти десять смартфонів і, наприклад, десять кішок – вона скаже, що і тих, і інших однакова кількість. Якщо ж кішок буде не десять, а дев’ять, людина скаже, що кішок менше, якщо одинадцять більше. Але щоб перевірити цю гіпотезу, потрібно знайти таку людину, а краще кількох, які могли б рахувати тільки до певного числа — до десяти, до п’ятнадцяти, до тридцяти тощо. Тільки де таких нині знайдеш?
Тут можна згадати про дітей — вони вчаться лічити поступово: спочатку малюкизасвоюють, що таке один, потім два, три, чотири, а потім відбувається різкий стрибок, коли дитині відкриваються одразу всі числа, від п’яти і далі. Але сучасні діти, як у розвинених, так і в не дуже розвинених країнах навчаються рахунку досить швидко, починаючи рахувати в два роки і засвоюючи вміння лічити до чотирьох-п’яти років.
Ми не говоримо про числа близько тисяч і мільйонів – все-таки у повсякденному житті ми не стикаємося з необхідністю оцінити поштучно мільйон об’єктів, так що тисячі і мільйони виглядають для нас абстрактною кількістю, навіть якщо йдеться про випущені смартфони або гроші на банківському рахунку. У той же час на землі є місця, де живуть народи, які наразі майже не стикаються з цивілізацією, як, наприклад, індіанці чімане в амазонських лісах. До них часто їздять антропологи, де вони проводять свої науковідослідження. Науковці за допомогою чімани намагалися з’ясувати, чи є у музики загалом якесь загальнолюдське коріння.
У мові чімане є слова, що позначають числа від одного до ста (для чисел більше ста використовуються слова з іспанської мови). Більшість дітей чімани йдуть до школи у п’ять років, але в результаті рівень освіти та здатність до лічби у них сильно відрізняються. Співробітники Массачусетського технологічного інституту знайшли серед чімани п’ятнадцять чоловік, у яких межа рахунку була між шістьма і двадцятьма; до них додали ще п’ятнадцять осіб, які могли рахувати щонайменше до сорока. Експеримент виглядав так: на малюнку по горизонталі було зображено різну кількість якихось об’єктів, наприклад, дві цеглини, шість цеглин, купку з тридцяти цеглин тощо. По вертикалі була різна кількість інших об’єктів, наприклад, п’ять котушок з нитками, шість котушок з нитками, двадцять, сорок тощо. Серед котушок та цегли потрібно було знайти ті малюнки, на яких зображалася однакова кількість об’єктів.
У статті в Psychological Science йдеться, що чімане правильно визначали рівні кількості, але тільки до того моменту, коли порівнювані кількості наближалися до їх особистого кордону лічби, повідомляє Буча.Лайф.
Тобто якщо людина могла рахувати до десяти, вона починала робити помилки, порівнюючи вісім і дев’ять, або вісім і десять. Якщо чімане міг рахувати до п’ятнадцяти, помилки починалися при порівнянні тринадцяти предметів з чотирнадцятьма, і т. д. Іншими словами, здатність до рахунку засвоюється зі словами. Або, якщо говорити коректніше, лічильні кількості повинні бути представлені в явному вигляді, число має потрапити в мозок у вигляді чогось конкретного: п’ять пальців, п’ятнадцять корів, сорок папуг. Ці «п’ять», «п’ятнадцять» і «сорок» мозок засвоює у вигляді слів, щоб потім оперувати ними у вигляді абстрактних чисел.
