Археологи з Італії знайшли в пакистанському місті Барікот один із найдавніших буддистських храмів світу: кам’яні фрагменти стін та інші артефакти датуються другою половиною ІІ століття до нашої ери. Італійські фахівці працюють у регіоні Гандхара з 1955 року, проте масштабне відкриття вони зробили лише зараз, повідомляє Буча.Лайф.
«Відкриття великої релігійної пам’ятки, створеної за часів Індо-грецького царства, свідчить про те, що це був важливий і давній центр культу і паломництва. Тоді Сват (округ Пакистану) вже був священною землею для буддизму», — зазначив Лука Олів’єрі, професор кафедри азіатських та північноафриканських досліджень університету Ка-Фоскарі (Венеція).
Місто Барікот, де сьогодні працюють італійські вчені, згадується у грецьких та латинських текстах як «Базіра» або «Ваджрастхана» — одне з міст, обложених Олександром Македонським. Це місце відігравало важливу роль в управлінні усіма сільськогосподарськими територіями долини Сват, яка через свій мікроклімат дозволяла збирати врожай зерна чи рису двічі на рік. Для Олександра Македонського Барікот став своєрідною «житницею», якою він скористався, перш ніж продовжити свій похід до Індії.
Цей храм, який нещодавно піддавався численним атакам вандалів, все ж таки в основному зберігся, а побудований він був на місці ще давнішого буддистського храму, який датується, можливо, III століттям до н.е. Це означає, що його будівельників відокремлює кілька сотень років від смерті засновника буддизму Сіддхартхі Гаутами, який жив на території сучасної Північної Індії та Непалу між 563 та 483 роками до н.е.
Висота стін храму, що залишилися, становить приблизно три метри. Сюди входить церемоніальна платформа, увінчана циліндричною конструкцією, в якій розміщувалася конічна або куполоподібна культова споруда, що називається ступою. Навколишній храмовий комплекс, який кілька разів перебудовували і реконструювали, включає також ступу меншого розміру, приміщення для ченців, сходи, подіум, монументальні колони, вестибюль і громадський двір, що виходив на давню дорогу.
Археологи також виявили фрагменти написів на кераміці, виконаних шрифтом Харошті, та кілька монет. Вчені вважають, що за свою довгу історію храм у Барікоті неодноразово зазнавав актів вандалізму. А остаточно його закинули на початку III століття нашої ери, коли нижнє місто було зруйноване землетрусом.
