Аня Олянич, молода мама, засновниця дитячого центру
Останнім часом усі говорять про заробіток віддалено, про роботу онлайн.
Здається, в часи пандемії стався справжній бум на це. Та онлайн онлайном, але є сфери, які завжди лишаться живими. І робота з дітьми – одна з таких сфер.
Майже весь день мене оточують діти. У різних ситуаціях, в різних стінах, в різних обставинах… і ці всі дитячі ситуації такі вирвані з контексту.
Хтось пробіг з палаючими очима і яскравим малюнком та кричить, вибігаючи в двері, що біжить додому показати мамі свій шедевр.
Хтось лиш вчиться складати пазлик, і коли це нарешті вийшло – шаленіє від радості. Це вже не перший, але далеко не останній Еверест.
Хтось погрожує виграти іншому в шахи, як тільки вони зустрінуться за дошкою.
Ще хтось став дорослішим на рік і з нетерпінням чекає привітань, що аж підстрибує на місці і трішки ніяковіє.
Повз мене щодня проходять десятки таких дитячих ситуацій. А я їх лиш дотично вбираю в себе… І ці всі ситуації такі вирвані з контексту, але водночас час такі щирі і непідроблені.
Колись ці діти виростуть, поринуть у свої турботи, навчаться приховувати свої емоції, підуть шукати себе. Можливо, наші шляхи розійдуться… але не зараз.
Зараз просто зупиняється мить. І ти розумієш цінність моментів, які дають силу і любов.
