spot_img

Від NOVUSа до білого кота – друга частина подорожі вулицею Києво-Мироцькою. Проект “Буча пішки”.

Ірина Садова, редакторка сайту Bucha.Life

Пішу прогулянку вулицею Києво-Мироцькою нам довелося розділити на 2 дні.

Звісно, якщо ви подорожуєте на самокаті чи велосипедом, це легко зробити і швидше. Залежить, чого ви чекаєте від своєї мініподорожі:))

Продовжуємо свій шлях там, де Мироцька вже перетнула “варшавку”.

Запасаємось смачною кавусею (пристойних закладів для кавоманів у центрі достатньо).

Для Бучі характерно, що багато вулиць перерізують і ніби “ламають” на шматки міжнародна траса – вона ж Нове Шосе – і залізнична колія (приміром, вулиці Вокзальна, Пушкінська, інші).

Так і з Мироцькою. Її наступна історія розпочинається чарівною територією 5-ї школи, де дбайливо доглядають вікові дерева. Місцеві кажуть, що саме це місце раніше називалося Бучанським парком (доки сьогоднішній Міський парк був лісом:)).

Десь саме в цьому кварталі, вірогідно, була розташована пишна садиба знаменитого художника Миколи Мурашка. Наша блогерка, відома краєзнавиця Олена Плаксіна  переконує, що його велика дача була “центром культурного спілкування в перші роки існування Бучі, тут організовувались перші театральні вистави та творчі зустрічі”.

Припускають навіть, що у занедбаному нині аварійному приміщенні за адресою Києво-Мироцька, 69 міг бути каретний двір маєтку Миколи Мурашка.

А до художника, до речі, приїздив у гості в Бучу його друг, знаменитий Ілля Рєпін. Тож вони гуляли десь приблизно оцими ж стежками…

Корінний бучанець Василь Гарник вже звертав нашу увагу на отакі вузенькі переходи між вулицями (на цьому відрізку Києво-Мироцької їх особливо багато): ” Ми раніше не ходили чітко вулицями – а постійно “пірнали” між будинками, обходили, скорочували шлях, петляли, знали безліч напівтаємних переходів. Може, тому в Бучі так важко дається оформлення вулиць”.

Василь навіть готовий вести екскурсії таємними стежками Бучі:)). Показувати несподівані виходи, заповітні дрібнички старої Бучі. Місцевих бувальщин він знає безліч – ми переконалися!

Тепер зрозуміло, чому доводиться вішати саморобні таблички з номерами і стрілочками, якщо будинок заховався десь углибині вулиці:

Василь посміхається: треба, мовляв, дякувати господарям, котрі позалишали проходи між садибами, а не прихопили собі зайві метри під садок-городчик:))

На кожній вулиці, якщо придивитися, безліч оригінальних цікавинок: хто як виявляє свою оригінальність. Є прикольні ковані елементи на парканах і воротах, є несподівані вигадки в конструкції будинків.

Хтось каже: про смаки не сперечаються. А інші якраз і мають нагоду посперечатися:))

Є умільці, які вписали в паркан рекламу і відправили Бучу в плавання…

Після перетину з вулицею Яснополянською наша Мироцька виходить впритул до залізничних колій. Ну, не з найприємніших діляночок, чесно кажучи.

Відрізок між зупинками електрички ЛІСОВА БУЧІ і БУЧА, правда ж, міг би бути і трохи впорядкованішим? Сякі-такі клумбочки, дерева, які б радували око й пасажирів поїздів, перед якими малюється Буча.

Тротуарів тут теж традиційно немає, зате місце для стежки є. Принаймні, поки гарна погода (ні дощ і не сніг).

Стежка виводить до парку з писанками – Великоднього.

Чи то просто він дуже молодий, чи не дуже ще обжитий навколишніми мешканцями – але аж дуже популярним парк поки що не назвеш.

До речі, чомусь сильно помітним цього року є ушкодженість кленового листя – непомірно крупні темні горошини. Чи ви теж бачили це? Можливо, хтось із спеціалістів пояснить?

Далі виходимо до “вузького горлишка”, де знак наказує водіям зважати на односторонній рух – між приватними будинками і промзоною. Трохи рятує “кишенька” посередині цього незручного проїзду.

Про те, що пішоходам край небезпечно – навіть мовчу.

Хіба що замаскована виноградним листям цехова стіна трохи відволікає.

Зате після випробування перебіжками вузькою проїжджою частиною можеш порадувати себе перепочинком на храмовому подвір’ї церкви святих Петра і Павла – на перехресті Мироцької і Тургенєва.

Тут надзвичайно затишно і приємно.

Можна почитати про історію відновленого храму.

Можна набрати смачної живильної водички. Поставити свічечку в маленькій капличці, коли сама церква закрита.

Територія навколо храму любовно доглянута, зручна для душевного відпочинку і роздумів.

Перепочили – прямуємо далі.

Мабуть, як і більшість вулиць Бучі, Мироцька захоплює контрастами: від пафосних новітніх садиб і до старих будиночків, які хтось намагається ще підтримувати в тонусі, або ж які гарно і невблаганно помирають. А так хотілося б закарбувати їх в пам’яті цього милого міста:

Потихеньку, але впевнено на їх місце втискуються таунхауси. Хтось скромненько:

а хтось і трохи настирливіше:

До честі останнього: тут обладнані тротуарчики.

Є й приватні садиби, господарі яких потурбувалися про комфорт пішоходів:

 

Деякі маєтки дуже цікаво розглядати і з точки зору ставлення господарів до дерев на їх ділянках:

А хтось ще тільки в пошуку. Можливо, намагаються врятувати свою зелень від сусіднього будівельного тарараму:

Деякі приватні огорожі хочеться фотографувати як витвір мистецтва. Навіть приходить на думку: от якби оголосити конкурс на краще оформлення паркану. Чи на кращу доглянуту обочину, наприклад. Як вам таке?

А ще можна було б і про присадибні клумби теж розповідати. От ми, приміром, по дорозі заглянули в гості до Нінель Лебедєвої, колеги у цій подорожі. Ця чарівна жінка живе на вулиці Гоголя на перехресті з Мироцькою. Хвалиться, що таки вдалося достукатися до керівництва міста і врешті заасфальтувати горезвісну вулицю. Тепер тут класно:

Правда, важко уявити, як прокладатиметься тротуар на протилежній стороні, де перебрав із межами сусід напроти:

Нінель запросила подивитися, як змогла прикрасити свою мініатюрну діляночку біля квартири в таунхаусі.

На крихітній клумбі змогла виростити ось таку трояндову красу:

Ще й свіжі огірочки та помідорчики мала:

Жінка вміє помічати і радіти найменшим проявам краси. Наприклад, щиро тішиться сусідським “Скрипалем на даху”:

Отак і розумієш, що таке оптимізм:))

Повертаємося знову на нашу Києво-Мироцьку.

Наближаємось власне до початку вулиці. Тут явно вже відчувається паралельна присутність сучасного багатоповерхового кварталу. Там точно є класний сквер, дитячі майданчики. Але діти гуляють, угадайте, де? Ага, на будівництві:

На одній з розвилок – одразу 3 оголошення кричать про сміттєву безвихідь. Здається, тут  були стихійні сміттєзвалища:

 

Слава Богу, зараз ці діляночки чисті (мешканці стали свідомішими чи таки правильно організувався збір відходів?).

Дуже помітно також, що осередками захаращеності, магнітом для сміття і занепаду стають старі обійстя, за якими ніхто не доглядає чи не спроможний правильно доглянути:

Коли такі двори губляться поміж гарними садибами – то не так впадають у вічі. Але ж, як не прикро, деякі з таких “печальок” стають візитними картками не тільки на початку вулиці, але й на початку міста:

На п’ятачку, де фактично зустрічаються Буча – Гостомель – Ірпінь, вигляд Бучі, а конкретно – початку такої солідної вулиці Києво-Мироцької – мусимо визнати: досить неприглядний.

Там збирає якісь недоїдки оцей гарний білий кіт. І загалом місцинка має жалюгідний вигляд.

Це при тому, що зовсім поруч такий пафосний РІЧ ТАУН. А головне – нависає усією своє потужністю Гостомель з ЖК “На Прорізній” в авангарді:

Чим зустрічає його Буча?

І одразу перенаправляє в Ірпінь:

Чогось трохи образливо за наше місто, яке аж так надто скромно і сумно затушувалося перед сусідами.

Ми ж усі спостерігали, як кардинально вміють “віджимати” міста-сусіди одне в одного ключові розв’язки-автографи (коли гігантський ІРПІНЬ перетворився на впевнений ГОСТОМЕЛЬ і закріпився CITY маркетом).

Тут, на розвилці, бачиться гарний і привітний майданчик-сквер-клумба. Та будь-що креативне, що радувало б око і повідомляло б, на яку вулицю і в яке місто в’їжджаєш.

 

Ірина Садова
Про цікаві людські історії пишу вже 38 років. І не перестаю захоплюватись оригінальностю кожної людини. Чомусь завжди шкода залишити без уваги і не зафіксувати неймовірні факти, карколомні повороти, дії, що стають унікальними через свою чудернацьку неадекватність. Читайте – уявляйте – переживайте разом з нами. Дивуйтесь, шокуйтеся, вчіться або просто скажіть: ВАУ!
spot_img

Must Read

Related Articles