Євген Єльпітіфоров, ботанік, науковець; поет

І ці прекрасні запашні квіти ви теж напевно бачили. Це кампсис.

Взагалі їх два види:

грандіфлора, тобто великоквітковий,

і вкорінюючий (на фото).

Оця дрючка присмоктується своїм корінням до будь-якого нерухомого предмету і лізе вгору, аж поки вистачить духу, сили богатирськой і всєлєнської придурі:


Інколи його називають текомою, але більш відома назва кампсис, походитить від слова загинатися, ну бо в нього такі тичинки дивнуваті.
Є кампсиси і з жовтими квітами, це просто вже сорти.
Кампсис родич катальпам. Якщо ви бачили їх насіння, то легко можете порівняти. І насіваються так само.


Чудовий медонос. Але і мурахи його люблять теж.

***

Тіні щезають не в полудень , а вночі
Ти намагаєшся вигадати того, хто вже поряд
У тебе є не тільки від квартири ключі
А й від усього, про що взагалі не говорять
Там розмикаються руки, де больовий поріг
Й коли руками згрібають не квіти, а сажу
Ніхто вже не винен, бо ніхто не зберіг
Тих хто не вигаданий зовсім, а справжній
Як немає чого сказати, то краще, справді, мовчи
Папороть піднімає вночі не вії, а вайї
Тіні щезають не в полудень, а вночі
В принципі, як і з’являються. Поки нікого немає
©Кот Єльпітіфор