Анна Кожемяка, авторка ідеї Irpin Tango Community, співзасновниця Nuestro Tango School, маркетолог в міжнародній команді, мрійниця та мандрівниця

Одна подорож породжує ідею наступної.
Про Парк природи БЕРЕМИЦЬКЕ я дізналася у випадковій розмові під час подорожі до @ecopark_medvino як про місце, де не лише створені умови, максимально наближені до природного середовища проживання тварин, але й де працюють науковці, спостерігаючи за тваринами, зокрема, за рисями.

До речі, для мене це було новим, що рисі мешкають в Україні і є одними з найбільших хижаків після ведмедя та вовка, найбільшим хижаками-кішками.


Довгі вихідні в кінці літа — чудова нагода подорож втілити в життя. Тим паче, виявилося, що в @beremytske можна не лише погуляти, побути з природою на одинці, побачити тварин в природному середовищі, але ще й пожити серед усього цього.

У парку є три зони: туристична, заповідна та заповідна, куди можна потрапити з гідом. Остання, підозрюю, найцікавіша, але оскільки вона пішохідна на 3-4 години, а ми з 2,5-річкою, який не завжди хоче ходити пішки, довелося відкласти їі до наступного разу.

Нам вдалося побачити в заповідній зоні туроподібну худобу, польських коників, куланів (диких ослів), сайгака (який, до речі, занесений до Червоної книги), в туристичній — доглянутих коней в чистеньких конюшнях, які пахнуть деревом та сіном, рись та лісову кішку у вольєрах, козенят, осликів (білого і сірого), кабанчиків та баранців у міні-зоопарку, а також лосів і оленів.

Наші враження були б неповними без світанків і вечорів у затишних лісових будиночках на Костюковому крузі. Тиша неймовірна, чисте повітря, затишне житло зі свіжим сучасним оснащенням. Wi-fi дозволив мати повноцінний робочий день в понеділок, а в решту часу насолоджуватися дозвіллям.


Історії з нашої подорожі зібрала в збережених на своєму профілі в ІГ, раптом комусь цікаво.

Новий досвід
Когось цим зовсім не здивуєш, але для мене було вперше поїхати в мандрівку зі своїм провіантом. Так, щоб на всі 100% і під мою ініціативу.
Умови були сприятливими — була обіцяна повністю оснащена до приготування їжі кухня, набір посуду та приборів, тераса з мангалом біля дому, чоловік, який цим мангалом вміє користуватися 😉
Та й розмірений і спокійний режим відпочинку дозволяв присвячувати час приготуванню їжі. Компанія ідею підхопила, довірилася.
У мене було кілька вимог: щоб було смачно, щоб наша компанія була ситою та щоб було мінімум відходів або ж продуктів, які ми повеземо з собою додому. Іншими словами, хотілося в стилі розумного споживання.
З челенджів — меню мало б бути продуманим з урахуванням раціону дитини, тобто для Луки часто це все ж дещо інше, ніж дорослим. Хоч все, що йому до смаку, йому зазвичай дозволено з дорослого столу. Ну, окрім вина, яким він дуже цікавився 🙂 Також треба було врахувати смакові вподобання друзів, які були з нами. Ну і те, що поруч з локацією, яка в лісі, немає супермаркета, ні навіть якогось сільського магазинчика.
Отож, було складене меню з чотирьох прийомів їжі, відправлене на узгодження, закуплені продукти під кількість та апетити учасників мандрівки, завбачливо захоплені додаткові пристосування типу дитячої пароварки, фольги з пергаментом, оливкового масла та інших дрібничок, які завжди під рукою дома. І все ж таки дещо «зверху», з незапланованого: ще один кавун, якийсь сир, який лишався в холодильнику, пару йогуртів, що потім дуже стало у пригоді.
Звичайно, я трохи переймалася, не без того, але для мене це був цікавий гастрономічний експеримент. Схоже, що всім було смачно. Опитування, проведене в авто дорогою додому, підтвердило, що голодними ми не були. А багажник став на 3 пакунки пустішим.
Часу на зйомку особливо не було, бо всі були залучені в процес приготування, а потім — поглинання їжі. Але ось, що знайшлося в камері телефона:

Залишити коментар

Будь ласка, введіть Ваш коментар!
Будь ласка, введіть Ваше ім'я