Яніна Заліська, журналістка

Цей рік видався багатий на свята. У серпні святкуємо 30-річчя Незалежності України, у вересні – 120-річчя з Дня заснування міста Буча. А у грудні – 160-ти річчя з Дня народження Вітольда Болеславовича Камінського, нашого талановитого земляка, лікаря-гідротерапевта.

До цієї дати авторський колектив: Татьяна Пельчарська, Анна Самборська, Лариса Георгінова та Олена Плаксіна випустили книгу «Вітольд Камінський: той, хто залишив море й обрав кохання».

Книга виходить у видавництві «Міленіум +», що знаходиться у Гостомелі.

З нагоди виходу книги пропонуємо інтерв’ю з Оленою Плаксіною – співавтором книги, ірпінським краєзнавцем.

Пані Олено, вітаємо з виходом у світ нової книги «Вітольд Камінський: той, хто залишив море й обрав кохання».

–  Зараз книга ще у видавництві, але я від імені авторського колективу можу впевнено сказати, що книга вже незабаром побачить світ, тому вітання приймаються!

– Читаю всюди на ваших рекламних запрошеннях, що книга виходить до 160-річчя з дня народження Вітольда Болеславовича Камінського. А у Вікіпедії та інших інтернет-публікаціях стоїть дата народження Камінського інша – 1859 рік! Що це? Якось не виходить кругла дата.

– Ви правильно помітили. Але ми знайшли інші дані. Точніше, відкриття зробила Лариса Георгінова. Вітольд Болеславович Камінський народився 18 грудня 1861 року на Полтавщині.

– Неймовірно! Виходить, що сам лікар підказав вам свій ювілейний рік?!

– Народження книги – це таїнство, яке можна порівняти з народженням дитини.  У переддень Різдва, яке ми святкували 25 грудня 2020 року, мені надійшло привітання від Тетяни Пельчарської, пра-правнучки Вітольда Болеславовича Камінського, вона живе у Львові.

Вона розповіла мені, що під час святкового прибирання квартири і встановлення новорічної ялинки знайшла фотоальбом із старими фотографіями Вітольда Камінського, про які ані вона, ані її мати нічого раніше не знали. Вислала мені декілька сканів.

Я, побачивши унікальні фотографії за період 1873-1921 роки, написала їй, що такий скарб повинен стати надбанням всіх, документи варто надрукувати. Вирішили видати брошуру обсягом у 40 сторінок.

Коли робота підходила до завершення, вирішили показати, що у нас виходить, Ларисі Георгіновій, яка багато років працювала зі студентами Українського гуманітарного інституту, що у Бучі, над дослідженням біографії Вітольда Камінського.

Пані Лариса написала нам, що ми маємо цінний, унікальний матеріал, але у неї є те, чого у нас немає – тож вона хоче долучитися до видання.

Стали працювати втрьох. Брошура вже була обсягом 70 сторінок. На тому етапі Лариса Георгінова показала її правнучці Вітольда Камінського Анні Самборській, яка живе у США. Анна написала нам, що видання цікаве, але і у неї є цікава інформація та фотографії, тому і вона хоче опублікувати їх у нашій книзі.

Справді, матеріали Анни Самборської доповнили наше видання цікавими фактами, бо, окрім своїх даних, Анна вислала нам  книгу своєї мами Барбари Самборської «Поки ще пам’ятаю», яка вийшла 2018 року в Польщі У ній Барбара Самборська розповідає про свою родину, про батька Вітольда Вітольдовича Камінського – сина лікаря Камінського.

Так наша книга отримала ще одного автора. Загалом над нею працювало чотири автори. Тепер Книга за обсягом має 180 сторінок.

Хочу сказати слова великої вдячності Ларисі Георгіновій, яка є справжнім науковцем. Завдяки її неполегливості ми отримали безцінні архівні документи із Державного архіву Житомирської області. Ми їх довго чекали, майже чотири місяці, але воно того було варте! Завдяки цим документам ми тепер знаємо доповнений родовід Камінських.

Камінські були дворянами Волинської губернії, потім стали дворянами Київської губернії. Рідними братами батька Вітольда Болеславовича Камінського, Болеслава Степановича, були видатні московські архітектори: Йосип Степанович та Олександр Степанович Камінські. Вони зробили великий внесок в архітектурну спадщину Москви. Досить сказати, що Йосип Степанович керував будівництвом московського храму Христа Спасителя, а Олександр Степанович дотичний до спорудження будівлі Третьяковської галереї. Про творчість Олександра Камінського у 2018 році в Москві була видана книга «Александр Каминский» обсягом 696 сторінок.

Це справді вражає. Бо тепер зрозуміло, від кого передався мистецький талант  сину Вітольда Болеславовича Камінського Йосипу, та пра-пра-правнуку Камінського Миколі Пельчарському, який у Львові закінчив художню школу, хоча став інженером.

Книга «Вітольд Камінський: той, хто залишив море й обрав кохання» має цікаве художнє оформлення. Хто робив дизайн книги?

– Дякую вам, що звернули на це увагу. Це мій дебют. Я завжди мріяла навчитися верстати книги, але мені бракувало технічних знань, не володіла комп’ютерними програмами. Але мій син Богдан Бабайкін став для мене найкращим вчителем, бо терпляче навчав мене, виправляючи помилки. Тепер я можу самостійно робити верстку книг. Дуже вдячна йому за це. Мрії збуваються!

Але хочу сказати, що жодна книга не може вийти без допомоги редакторів та коректорів. Хочу сказати слова великої вдячності від усього нашого авторського колективу Ірині Садовій – головному редактору книги та  Ніні Липовецькій – літературному редактору та відповідальній за друк.

Видання книги стало можливим завдяки фінансовій підтримці:

Бучанської міської ради.

Членів ГО «Спілка поляків  міста Буча»: Фелікса Понятовського, Лілії Рожновської, Ірини Король, Рустама та Юлії Селімових, Юлії Квітковської, Лариси Георгінової.

Нащадків Вітольда Болеславовича Камінського:

Лешика Цисельського, Анни Самборської.

Також хочемо подякувати прихильникам  Природної медицини – Олені Остапенко, О.О. Семененко, О.М. Семененко, Ларис Саєнко.

Пропонуємо приєднатися до кола шанувальників історії рідного краю та природної медицини і замовити книгу під назвою «Вітольд Камінський: той хто залишив море й обрав кохання».

Кого цікавить  книга, прохання звертатись до редактора сайту Bucha.Life Ірини Садової.

Або ж залишайте свої замовлення у коментарях до цього посту

Запрошуємо всіх на презентацію книги, що відбудеться у рамках міжнародного семінару «Водолікування у системі природніх засобів оздоровлення» за адресою: Київська область, м.Буча, вулиця Інститутська,14. Український гуманітарний інститут.

–  Дякуємо за цікаву інформацію. Бажаємо нових відкриттів та проектів з історії  Бучі!