Анастасія Дерлеменко, успішний репетитор з математики

Я дуже ретельно готувала матеріали до цього поста: підняла основи психології, поради публічних людей і навіть поспілкувалась з військовим психологом.
А коли сіла писати пост, то згадала, як я боялась, коли пригала з мосту, пам’ятаєте? Це був непереборний страх перед невідомістю. Я не могла спати кілька ночей перед стрибком. Я розуміла, що я або доведу собі, що не слабак і більше ніколи не дозволю в собі сумніватись, або здамся і…
У мене тремтіли коліна, пересихало у горлі. Хоча поряд були найближчі, говорили всілякі підтримуючі слова, які я зараз навіть не згадаю, бо вони ну зовсім не допомагали. Я хотіла втекти, але розуміла, що не зможу себе тоді поважати. Тому втекти не могла і стрибнути не могла…

Мені дуже пощастило, бо поряд був класний інструктор. Він спитав, чи хочу я стрибнути. І я відповіла, що дуже хочу. Тоді слухай мене і роби все, як я скажу! Я погодилася.

Він чітко говорив, що робити. Крок за кроком. І постійний тримав мене за руку. В останню мить він відпустив мою руку і сказав розправити крила та дивитись на горизонт, просто нахилитись і полетіти… і я полетіла!

І лише зараз, через 8 місяців, розумію, що я боялась навіть поряд з інструктором. Що я боялась, коли летіла, але його підтримка і чіткі установки зробили мій стрибок можливим і прекрасним.

Я не можу стрибнути замість моїх учнів, бо це ваш шлях, не мій. Але я точно можу бути поряд з вами на кожному етапі та давати чіткі інструкції.

І в момент, коли вам потрібно буде стрибнути – я відпущу вашу руку, але вся моя підтримка буде з вами. І щоб ви це відчували, я готую футболки. Які? – скоро дізнаєтесь:))

 

Залишити коментар

Будь ласка, введіть Ваш коментар!
Будь ласка, введіть Ваше ім'я