Євген Єльпітіфоров, ботанік, науковець; поет

Зима така пора року, що треба бути готовим до будь-якого повороту. Питають, чи треба щось робити з трояндами, гортензіями чи керією, які раптом почали випускати бруньки. Ніт.
Дивіться, якщо вони ВЖЕ випустили бруньку, то їм тепло. Якщо ми їх вкриємо, то вони почнуть випускати ще. Ну це ж логічно. Так само логічно, як і те, що вони обмерзнуть рано чи пізно, бо зима навіть не приходила ще.
Якщо ми їх обріжемо, десь всередині рослини спрацьовує причинно-наслідковий зв’язок – тепло, обрізка, волого, треба цвісти. Тоді їй тоже торба, особливо свіжому приросту.
Єдине, що я, можливо, зробив би – залив би по саму голову водою. Це, як не дивно, рослини заспокоює і дає енергію на проростання, коли реально потепліє. Водою. Без добрив, без нічого

***

Падає, потім глип – вже аж понад хмари
Сірими згустками, ніби ядра над містом
Не намалюєш кистю
Поки на мить зависне
Й знову до неба, наче Дедал з Ікаром
Що у них в голові, крім вітрів й поїсти,
Диму від сигарет, що їм в очі – люди.
І випинає груди
Туркає – третім будеш?
В мене є крила, їх два, щоб гасати містом
Дивні птахи, ніби камінь, сірі і тихі
Кидає їх в людей замість стріл Астарта
І із низького старту
Дивляться вниз пихато
І осідають снігом на хлібні крихти


© Кот Єльпітіфор

Залишити коментар

Будь ласка, введіть Ваш коментар!
Будь ласка, введіть Ваше ім'я