Мальвіна Павлюк, педагог, арт-терапевт

Що спільного та відмінного між: вихованням дітей, пошиттям взуття та вирощуванням бамбука»

Колись давно одна людина сказала мені, що виховання дитини – це не пошиття чобіт. Адже у виробництві взуття ти одразу бачиш результати своєї праці: вийшов продукт якісний чи бракований.

Виховання ж дитини – це, як писав Стівен Кові, ніби вирощувати бамбук. Створюєш умови, поливаєш, піддобрюєш… А він сидить, неначе нерухомо, певний час (4 роки). І лише згодом починає рости. Тоді ти бачиш плоди своїх старань та сили природи, що закладена в рослину.

Але якщо опустити руки в процесі поливання, або чекати вдячності від бамбука у вигляді  буйного росту після кожного піддобрювання, або ж доглядати без сердечного тепла, послідовності та врахування притаманних лише йому особливостей, – то через нетерплячку та власний егоїзм можна загубити рослину.

Якби вас запитали, чи зможете ви перенести вантаж вагою в 200 кілограмів, що б ви відповіли? Хтось би, певно, відмовився одразу, а хтось шукав варіанти: адже можна носити по кілограму, два, крок за кроком, щоби перенести з часом все. Обмеження люди створюють собі самі. До чого цей приклад?

А до того, що всі питання у вихованні дітей даються нам вже з варіантами їх розв’язання. Тонни теорії пройдено, багато педагогічного матеріалу створено та засвоєно, але основна інформація йде від серця, а екзамен – це наше Життя, і складаємо ми його щодня. Діти  – це  дар від Всевишнього, але разом з тим, вони не наша власність. І вони прийшли у цей світ не йти нашими дорогами, а пройти свою власну путь і бути щасливими.

Як же добре буде, коли у кожного з батьків буде вдосталь милосердя, розуму і прийняття себе, мудрості, аби виховання не стало хованням дитини від життя. Стало викохуванням, виплеканням її в атмосфері любові, радості, чутливості. Для того, щоб дитина виросла СОБОЮ.

Черевики пошити – побачиш результат відразу.

Щоби дитину виховати – виховуй себе, помічай все, приділяй увагу важливому, будь вдячним. Щодня. Або ж просто намагайся щодня жити краще, ніж учора. По міліметру, по сантиметру, крок за кроком, але краще, радісніше. Живи!