Діана Ковач, філологиня, викладачка; майстриня ручної вишивки

Чимало звичаїв, пов’язаних із рушниками, загубилось у віках.

Проте, й донині залишається досить вагомим значення вишитого українського рушника у весільній обрядовості.

Без рушників не обходиться більшість сучасних весіль. У давні ж часи взагалі до весілля готувалися заздалегідь та робили від 12 до 40 рушників (залежно від регіону країни). Зараз їх кількість звузилась до кількох. В основному, стелять рушник під ноги молодим; обов’язково ще один – під коровай; два рушники – на ікони Ісуса Христа та Божої Матері, якими молодят благословляють батьки; один – під Євангеліє у церкві, якщо молода пара вінчається; також рушниками перев’язують старостів.

У давнину, оскільки рушник був одним із найважливіших атрибутів тодішніх весільних обрядів, дівчата ще з малих літ навчались прясти та вишивати. А згодом починали старанно готувати собі придане (посаг), в якому серед сорочок та інших речей обов’язково мали бути рушники. За кількістю вишитих рушників судили про хазяйновитість та заможність дівчини. Часто дівчата збирались на такі собі вечорниці, де, співаючи, вишивали.

У процесі весільного обряду вишиті рушники дарували старостам. А під час заручин староста покривав рушником хліб, клав на нього руки молодят, зв’язував їх рушником, а потім розв’язував. За тим наречена перев’язувала старостів.

Під час сватання, у разі згоди, дівчина подавала рушники сватам, які в’язали їх собі через плече.

До сьогоднішніх днів зберігся обряд привітання нареченого батьками молодої хлібом-сіллю, поданому на рушнику, коли він приїжджає забирати наречену до вінця.

На рушнику вінчалися у церкві. А під час самого вінчання рушниками перев’язували руки молодим.

І в наш час весільний коровай тісно пов’язаний з вишитим рушником, яким коровай можуть обв’язувати, можуть на рушник коровай просто класти. А буває – покривають рушниками навхрест, знімаючи тільки перед поділом короваю.

Звичаїв, пов’язаних із весіллям, на території України досить велика кількість. І кожен з них має право на існування, оскільки кожній місцині притаманні свої особливості весільних обрядів та використання в них рушників.

Та є й спільні для всієї країни особливості виготовлення вишитого весільного рушника власноруч. Цей процес – досить сакральна річ, і приділяти увагу потрібно кожній, навіть, на перший погляд, несуттєвій дрібничці. Тому один з моїх наступних дописів буде саме про те, яким має бути вишитий весільний рушник.

Успіхів усім!

Залишити коментар

Будь ласка, введіть Ваш коментар!
Будь ласка, введіть Ваше ім'я