Юлія Попова, безкінечна мрійниця та невтомна сонцезалежна мандрівниця

Сьогодні – Міжнародний день гір. І про них я можу говорити годинами! Це моя величезна любов та невичерпне натхнення.

Йдучи одного разу в гори (вперше майже наспір), я і подумати не могла тоді, що мене так накриє!

Для чого люди йдуть в гори?
Тут є певні протиріччя.

Гори – то рюкзак за спиною понад 17 кг вагою, з яких 1 кг – то хліб, який я не вживаю майже, 2 банки яловичої тушонки, а я, блін, вегетаріанка вже 4 роки і 3 упаковки згущенки!

Гори – то трек довжиною в 60 км за 5 днів через вершини, яри, рівнини, ліси, ріки, глину, каміння, з перепадом висот близько 1 000 метрів в сонце, вітер, дощ і в будь-яку іншу погоду.

Гори – то двогодинний тремор рук і ніг після стрьомного схождення на вершину по, як мені здавалося, відвісній вузькій кам’яній стежці.

Або півторакілометровий підйом по сипучому дрібному камінню зі значним набором висоти, коди ти вже ладна повзти, але тобі шкода твої довгі гарні червоні нігті.

Гори – то мозолі на п’ятах при підйомах, біль на пальцях та колінах на спусках, натертості та синці на кісточках тазу, де муляє пояс рюкзака.

Гори – то льодяна вода з джерел, холодні ранні вечори та росяні вологі ранки.

Але ж гори – то надзвичайна краса навкруги, яка відкривається повсякчас і всюди! Таке небо я бачила тільки в горах!
Там неймовірні сходи сонця і ще неймовірніші його заходи.

Гори – то нові власні досягнення кожного разу, бо витримати то все не кожен може. То надзвичайне піднесення на вершині, де ти себе відчуваєш Напів Богинею!

Гори – то цікаві зустрічі, нові люди, які вливаються у твоє життя, змінюють його, навчають тебе чомусь новому і йдуть собі потім своїми шляхами.

Гори – то затишне вогнище кожного вечора зі смішними історіями та вітамінним чаєм з ісландського, щойно назбираного, моху, ягід та якоїсь корисної трави.

Гори – то кава рано зранку зі шматочком чорного шоколаду або з великою ложкою згущенки, яку мусила їсти, щоби полегшити собі рюкзак.

Гори – то море емоцій, завжди неповторні переживання, особливий досвід, форматування мізків, теплота в грудях та щастя в кожній клітиночці тіла.

Гори – то справжня СУПРОТИЛЕЖНІСТЬ, без якої більше не уявляю свого життя!