Юлія Попова, безкінечна мрійниця та невтомна сонцезалежна мандрівниця

Глянула вчора на календар і трохи застигла – вже яке число!!! Кінець місяця! Кінець осені, на хвилинку!))

Я ніколи не роблю підсумків під самий кінець року. Я взагалі їх майже не роблю! Просто не маю на те часу – бо завжди маю цілу купу інших цікавих справ.

А з першого дня грудня у мене взагалі передноворічна лихоманка: вигадую подарунки для рідних і друзів, вишукую цікавинки, готую імбирно-медові пряники і так далі, все в такому дусі!)

Для умовного підбиття підсумків за рік виділяю листопад, такий собі напівсонний та напівмлявий, зазвичай сірий місяць. Коли більше і займатися нічим не хочеться, хіба що тільки осмислювати буденність життя!

Та не цього року! Бо я досі зовсім не думала про те, яким був рік, що минає.

Однозначно, від був неординарним, м’яко кажучи. Неочікуваним та цікавим! І не простим!

У спогадах промайнули цьогорічні події. Так багато всього.

Чи все омріяне збулося? Не все. І я від того зовсім не сумую, бо, скоріше за все, воно і на краще!

Не завжди потрібно підбивати підсумки. Бо можна наштовхнутися на розчарування. Людям властиво легко звикати до очікувань. Та чомусь дуже важко виходити з печальки, якщо очікування не справджуються.

А чому не можна просто змістити час виконання найсокровеннішого бажання? Або змінити саме бажання?! Стільки ж є всіляких варіантів!

Тож ще раз згадала пройдене. Кілька мрій змінила, кілька планів пересунула у часі на “пізніше”, кілька – взагалі викреслила: передумала, вже не хочу!

Маємо ще небагато часу, щоб встигнути завершити почате, Або почати давно відкладене. Та урочисто під бій курантів усе підсумувати.

Підсумки насправді не мають важливого значення, бо то – минуле, його не змінити і не переграти заново.

Майбутнє теж дуже ефимерне та далеке.

Краще зосередитися на цій чудовій миті, бо вона – справжня. Єдина і відносно реальна!

 

Залишити коментар

Будь ласка, введіть Ваш коментар!
Будь ласка, введіть Ваше ім'я