Олександра Проляка, корекційний педагог, пластунка

Восени батьки шукають курси з підготовки до школи. А потім, у першому-третьому класі шукають вже психолога чи корекційного педагога. Чому?

Тому що ми живемо в умовах вільного ринку, який дає те, на що є запит.

Є запит «навчити писати, рахувати, читати» – ринок це дає. Книжки типу «Тести для підготовки до школи» користуються неабияким попитом. Я підписана на декілька книжкових магазинів, і кожного року це хіт продажів. Чорно-білі, товсті… Суворі, як життя в школі. А що, нехай звикають!

Якими ж мають бути ідеальні курси підготовки до школи?

Батькам слід враховувати дві важливі речі:

– Провідною діяльністю дітей є гра.

– Розвиток інтелекту та мозку іде умовними сходинками, ступенями.

Що це значить? Якщо ваша дитина не вміє складати пазли, конструктор або різати ножицями по контуру – не вимагайте у педагога навчити її писати!

Є базовий набір навичок, якими дитина має оволодіти, перш ніж переходити до академічної науки. Уявіть собі, що ви не йдете сходинками, а біжите, перестрибуючи через декілька. Це може закінчитися переломами або виснаженням! Звісно, нам усім хочеться, щоб наша дитина була найкращою не тільки в наших очах, але й в очах оточуючих! У рік говорила, у два – читала, в три – писала, а в п’ять можна вже й до космосу відправляти!

Так, є такі унікуми. Але вони й звуться унікумами саме тому, що їх один на мільйон. Мозок та вміння інших розвиваються так, як вже давно встановлено наукою, з власною швидкістю. Хтось в три роки розмовляє складними реченнями, хтось – ні. Але це не значить, що друга дитина гірше! Це значить, що її мозок розвивається у своєму темпі (але це не виключає обстеження у лікарів, щоб прибрати можливу причину затримки розвитку!).

Тому на ідеальних курсах підготовки до школи діти спочатку ліплять, вирізають, співають, танцюють, а вже потім – пишуть та читають!

Тепер поговоримо про гру. Ох, ця гра! В які ігри, коли треба вчитися грати? А от в Китаї /Південній Кореї / Японії…

По-перше, враховуйте оточення, в якому росте дитина. Якщо ти точно впевнений, що гарна освіта – шлях до процвітання, і про це говорять усі, то це одна справа. А якщо по телевізору показують, як вищий посадовець збирається «всіх бАмбіть!!!!», то це зовсім друга. Діти не ідіоти, і висновки, особливо на свою користь, роблять дуже швидко.

Не забуваємо, що воля дошкільника (і молодшого школяра) ще не сформована, тож тільки вашого «треба вчитися!!!» для бажання вчитися недостатньо.

По-друге, саме за допомогою гри можна розвинути якості, необхідні в школі. Справді необхідні у вересні 1-го класу! Це вміння опановувати свої емоції, спілкуватися, висловлювати свою думку. А також – просторове мислення, необхідне для вивчення математики, вміння утримувати увагу, необхідне для читання, розвиток моторики – для писання… Ігор безліч, але гратися з дітьми (повірте педагогу з 18-річним стажем!) набагато складніше, ніж вчити писати!

Крім того, не забуваємо про наочність! «Живий» фрукт, пластиковий, намальований кольором та чорно-білий сприймаються по-різному (від кращого до гіршого). Гратися з найдешевшим пластиковим фруктом набагато краще, ніж дивитися на чорно-білий в «Тестах для дошкільників»!

Що можна вивчити під час гри:

– Сортувати за кольором та розміром

– Рахувати

– Ловити та кидати

– Описувати словами та рухами

– Дати (чи ні) сусіду.

Спробуйте здогадатися, як ці ігри впливають на академічні успіхи!

Давайте тепер поговоримо про результати. Є результати наочні, яких вимагають батьки. Це коли дитина виходить після заняття з купою роздруківок: «а це ми писали!». А є ті, що важливіші, коли дитина розвивається емоційно та інтелектуально. На жаль, у педагогів немає можливості приєднати до учнів датчики та потім показати батькам на екрані: «Ось, у нас були сьогодні задіяні такі і такі зони мозку. Подивіться, яка була зафіксована активність!»

На які курси я б віддала своїх дітей? На ті, де педагог розповідає батькам: ось, сьогодні ми будемо грати в те, те і те, і це розвине те, те і те. І, звісно, щоб батьки перейнялися, усе зрозуміли та усвідомили, а не кричали: дайош письмо!!

Утім, мої діти саме на такі курси і ходили. Ні, у них немає в щоденнику 12 балів (бувають дуже рідко), але ми і не ставимо таких цілей.

І ще у мене немає жодних проблем з їхніми домашніми завданнями, сліз і криків.

Залишити коментар

Будь ласка, введіть Ваш коментар!
Будь ласка, введіть Ваше ім'я