Андрій Куцеваловінструктор з велосипедного, водного, пішохідного та дитячого туризму. Координатор велоспільноти «Бучанські ВЕЛІКани»

Зранку було зле, прихворів, хотілось вмерти. Але дзузьки!

Малі велотуристи приперлись табуном. І нумо в мандри їм захотілось. Капець, їх майже двадцять…

З дорослих я й Денис з собакою. От відчуваю, що прийшов кінець моїй кар’єрі.

Але ні. Юні туристи підібралися, з порушеннями ПДР вибралися з міста у поля. І почалося…

Катували по полях, наїлись глоду. Упали троє. І ще. Поломки, ремонти, соплі і тягання велосипеда в руках і на плечах. Аварійний виклик друга Володимира Сторожика
на машині.  “Слабає звєно” випало в авто із вєліками і поїхали на базу.

А решта рванули по пісках, бетону і асфальту наздоганяти щастя.

Так, не вмерли, хоч дехто хтів.

Доїхали на базу. За нами 15 км. Могли б і більше, але малюки…

Почаювали. Сухарики і бублики доїли. Помили веліки зі шланга й себе скупали)
Табун чималий, але всі здружились.

А далі нові плани, мрії. Катаємось, бо мої малята того варті.
Вірю, що з них виростуть справжні велотуристи.
Я вдячний вам, малята, за зусилля. Кріпіться! І ми ми зможемо все!

Мої малята дружні, сильні, вперті й неповторні! :))

Залишити коментар

Будь ласка, введіть Ваш коментар!
Будь ласка, введіть Ваше ім'я