Аня Олянич, молода мама, засновниця дитячого центру

Я люблю мріяти. Хоч і роблю це не щодня. Але глибокими вечорами чи ночами, коли все засинає, прокидаються мрії

Я мрію… Мрію, що син росте в нашій країні, але з іншими умовами навчання та розвитку. У суспільстві, де кожна дитина ще з народження вважається генієм. Де без стереотипів і рамок дають цікаві знання, закріплюючи їх досвідом. Де немає розділень на правильно/неправильно, можна/не можна. Де формується цілісна, чиста особистість. Без порівнянь і оцінок.

Я мрію, що через роки Центр творчого навчання Kiwi розшириться, і стане тим самим осередком творчої освіти на державному рівні. Коли “позашкільна” освіта може стати чимось основним і захоплюючим, а не додатковим. Коли дитина обирає свою сферу занять самостійно і займається з бажанням, а також за підтримки батьків.

Я мрію, що Дитячий садок Морквинка, який в нас не так давно з’явився, приноситиме користь ще меншим діткам, ніж ми зазвичай навчали. Бо дитина навчається ще з народження, а то й значно раніше.

Я сплю, але продовжую мріяти… Тому що ці мрії мають право бути.