Євген Єльпітіфоров, ботанік, науковець; поет

Отже, для чогоми саме цієї пори ми забілюємо дерева? Відповідаю і нагадую.

Перше:

– різкі перепади температур і ультрафіолет травмують кору, тож вона тріскається. Це само по собі не дуже, а в сукупності з навалою бажаючих у цих тріщинах перезимувати – ващє не ок.

Тобто позбуваємося хвороб і шкідників, а також уберігаємося від тріщин кори. Бо ж фізику ми вчили – білий відбиває.

Кажуть можна ще газетами або агроволокном, але в газетах свинець, а під агроволокном може спріти.

Друге:

– якщо у вас ділянка в лісі чи по двору бігають кролі, то взимку вони ваші яблуні не погризуть, якщо вони забілені. Зайців спробуй спіймай! Добре, хоч дерева не тікають – це, напевне, їх єдиний мінус у взаємодії з людиною.

Третє:

– Грибки. Я зараз не про маслята чи підберезовики, а про нижчі гриби, в смислі за розвитком. Ті, які викликають грибкові хвороби, – кореневі гнилі, септоріози, альтернаріози, плямистості, іржу, некрози і всяке інше, чого ні вам, ні мені краще не знати.

У замазку зазвичай додають фунгіциди. Але якщо вам хочеться побавитися – берете звичайну бордоську суміш, розводите кашкою і лупените по стовбуру. Будуть дерева трохи сині, а сусід-алкоголік кине пити)))

Четверте:

– Хвойні таке не люблять. От взагалі. Їм тре кислий грунт, а якщо хвицьнути по них вапном, то вони потухнуть. Нє, ну жити будуть, але фіговенько. Нам таке не нада, тому їх не білим. І не синячим. Хоча, якщо холодно, то, напевне, можна, але то вже не про рослини в саду, і під відповідальність кожного. Але краще – ні.

Шо іще. Ага, щодо висоти: це вже як вам зручно. Я деякі навіть вище себе забілюю. Бо ж тріскається. Тут питання, скільки дістанете, зможете дотягнутися.

***

Порція осінньої поезії:

І, коли у твоєму серці горітиме мій вогонь,

Я відчую себе Прометеєм, промию роздерту печінку,

І тебе напою дощами. Або душею з долонь.

Знаєш, душі дуже смачні, як кажуть «ні-з-чим-ні».

 

І ти п’яна впадеш, як впав колись Вавилон,

Та хіба загасить вогонь твоє розбите коліно?

І тоді постане одвічне – «або-або»,

Бо і ж справді не можна жити наполовину.

 

Над моєю горою вічність літає крук,

Заживає печінка, і він напевне – за нею.

А з моїм здоров’ям певно що не беруть

В Прометеї.

© Кот Єльпітіфор

 

 

 

Залишити коментар

Будь ласка, введіть Ваш коментар!
Будь ласка, введіть Ваше ім'я