Євген Єльпітіфоров, ботанік, науковець; поет

Про придурашний (ну його ж чогось називають дандуром😊)) – це отой салатик, який на городах виростає, а потім розповзається як бадилля. Жовтеньким цвіте.

Його, до речі, їсти можна.

Тепер про портулак декоративний.

У назві нічого немає дивного: «портула» – це ворота. Так у нього гостинно розкривається коробка з насіннями.

Одразу маю попередити, що він однолітній. але насіюється. Тобто, цьогорічний пропав – та його діти розповзаються з насіння і знов усе гарно.

І ще він родич гвоздикам, кактусам, гречці і щавлю. Але як троюродний дядько невістки п’ятиюродної баби сина).

Зато гарний. І росте на сонці. Без поливу. Взагалі.

 

***

А для романтичного настрою – про сад. Про Райський сад та його мешканців:))

Йди, Єво, йди. Прогуляйся за межі раю –
Там десь ростуть дикі яблуні, сливи, груші.
Ти тут їси їх зеленими – не визрівають,
То для дерев, і тобі, Єво, кепсько дуже.

Ти, Єво, дивна. Хочеш то слив, то вишень.
Бачиш, придумала змія – й вину надвоє.
Ти, Єво, вчора була в 100 разів мудріша.
Що нам робити? Як нам бути з тобою?

Поки ти спиш, у саду хтось рахує зорі –
Їх не з’їси, а як так, то добре не буде.
Яблука зріють, наче сигнал світлофора –
Ми не боги, Єво. Просто звичайні люди.

Йди, Єво, йди. Прогуляйся за межі раю,
Якось дерева скінчаться й почнеться всесвіт.
Хто їх придумав ті яблука – хай поливає.
Я вже не вірю. Просто не вірю у все це.

Бачиш… Вважала – скінчив і тепер спочинеш,
Всі ці нотації душу і серце крають…
Ти, Єво, винна. Та тільки наполовину,
Бо саме я посадив ту яблуню в нашім раї.

© Кот Єльпітіфор