Надія Сердюк, вихователь, організатор сімейних подорожей; колекціонерка хобі

Одразу почну з твердження, яке багатьом може здатися суперечливим:

«У ваших (як і у будь-яких інших) дітей немає ніякої залежності від гаджетів. Натомість є лише батьківська лінь, яка заважає проводити час зі своїми дітьми».

Несподівано? Еге ж. А тепер пройдімося усім логічним ланцюгом, не поспішаючи, по пунктах.

Мій власний досвід виховання двох синів-скорпіонів показав: аби уникнути тоталітарності у стосунках з дітьми, потрібно навчитись самому і навчити дітей головному навику щасливого життя – вмінню домовлятися.

Для прикладу, уявімо ситуацію, коли дитина хоче котика і просить у батьків його купити. Тоді відповідальні батьки висувають дитині певні вимоги: вона має годувати тваринку, прибирати за нею, гратися. Тобто, домовляються про правила утримання.

Це логічно і зрозуміло. Але що відбувається, коли у дитини з’являється телефон?

Чи домовляються батьки з дитиною перед купівлею гаджета про правила користування ним? Зазвичай – ні.

Я раджу це робити завжди. Ще до придбання гаджета треба обговорити з дитиною всі умови, за яких вона отримає телефон.

І найперша помилка в цьому питанні – право власності.

Більшість батьків телефон чи планшет дитині дарують. І гаджет стає його/її особистим.  Потім, через певний час (сподіваюся, що лише з любов’ю та заради виховання) батьки починають забирати подарунок, обмежувати чи забороняти користуватися. Тут виникає проблема. Якщо ви даруєте дитині сукню чи куртку, ви ж не вказуєте, коли й куди її носити? Не відбираєте самокат, машинку чи ляльку.

Отже, головне плавило відсутності у дітей залежності: ГАДЖЕТИ НЕ ДАРУВАТИ!

Краще, одразу говорити, що ця річ – ваша власність, придбана за ваші гроші, ви даєте її дитині для тимчасового користування. І саме тому ви маєте повне право цю річ блокувати, обмежувати чи забирати.

Функція батьків – це не лише допомога/підтримка, а й закон/контроль.

Діти це чудово розуміють у будь-якому віці та сприймають органічно. Саме тому вони цілком усвідомлюють, що ви маєте повне право їм щось заборонити. Питання лише в тому, чому деякі батьки цього не розуміють і починають «гратися» з дітьми в друзів?

Це шкодить обом – і вихователю, і виховуваному. Дитина – це чистий аркуш. Що ви туди вклали, те там і буде. Звісно є ще бабусі, вчителі, телевізор/ютуб. Але саме ви є найбільшим авторитетом для дитини і здатні (та маєте повне право) впливати на те, що вкладають інші у вашу дитину.

Стежити за тим, що дитина робить в інтернеті – ваш прямий обов’язок. Розберімо ще одну аналогію. Коли ви тільки починаєте виводити малюка на дитячий майданчик, ви ж бігаєте за ним, притримуєте, дивитесь, що він бере, куди він іде, навіть сваритеся, коли він починає робити щось потенційно небезпечне. Це природньо, бо ви – батько/мати.

Так само, коли дитина виходить в інтернет-мережу, то це такий самий небезпечний майданчик, в якому ви теж маєте показати дитині, як там треба поводитись.

А ще часто батьки дають дитині телефон чи планшет як іграшку, щоб відволікти чи розважити. Аби лише не заважала і дала займатися своїми справами. Якщо це повторюється, дитина привчається, що гаджет – це іграшка. Її збиває з пантелику, коли батьки чомусь змінюють свою думку і волають: «Я тобі дала телефон для зв’язку, а не для ігор».

Якщо ви даєте дитині смартфон із освітньою метою, вмикаєте розвивальні відео чи додатки, то потрібно робити на цьому акцент. Так і казати: «Я даю тобі свій телефон, щоб ти повчився читати/писати/англійською».

І наостанок – найголовніше. Пам’ятайте, що діти дивляться на вас, копіюють вас як шаблон, приклад для наслідування. Якщо ви самі снідаєте/обідаєте і засинаєте/просинаєтеся з телефоном у руках, то вони будуть робити так само. Не для того, щоб подратувати, а тому що люблять вас і хочуть бути схожими.

От ще кілька ілюстрацій з нашого сімейного досвіду, чим можна зайнятися разом із дітьми без планшетів/телефонів:

Залишити коментар

Будь ласка, введіть Ваш коментар!
Будь ласка, введіть Ваше ім'я