Олексій Гусак, блогер, журналіст

Прогулянка перша

Смакуємо унікальне повітря

Пропонуємо пройтися вуличками дивного селища-курорта Ворзель, перейнятися духом цього унікального місця і дізнатися багато цікавого про його історію.

Ворзель місце воістину унікальне.

Почнемо з того, що це селище міського типу неподалік від Києва з легкої руки відомого академіка медицини Миколи Стражеска справедливо порівнюють зі знаменитою оздоровницею Кисловодськ і у радянські часи вважали курортом всесоюзного значення.

Цілющі властивості ворзельського повітря обумовлені поєднанням в унікальних пропорціях дубів, сосен і беріз. Тут особливо швидко йдуть на поправку люди з легеневими захворюваннями, а також із захворюваннями серцево-судинної і нервової систем.

У благословенному повітрі Ворзеля багато кисню і фітонцидів, які роблять його не тільки цілющим, але й на рідкість «смачним».

Крім того, тут зміцнюється чоловіча і жіноча потенція. Та й дихається тут якось особливо солодко.

Ворзель вражає своєю тишею і пишністю. Здається, навіть автомобілі тут трохи вповільнюють свою швидкість. Цьому сприяють спеціальні дорожні знаки і кілька «лежачих поліцейських» у центрі селища.

Вітер, особливо сильний, тут явище вкрай рідкісне. Як правило, повітря зовсім нерухоме, або легкий вітерець ледве колише крони дерев. Усе завдяки великій кількості лісових зон

Сосни і дуби навколо високі, потужні. Незважаючи на те, що Ворзель активно забудовується, місцеві ЖК, як правило, невеликі, затишні і не багатоповерхові. Здебільшого тут домінує приватний сектор, часто перемежовується досить оригінальними сучасними особняками.

Назви вулиць теж ніби заколисують пішоходів. Приємно пройтися оновленою парковою алею, Курортним проспектом від місцевого вокзалу. Минаючи кілька поворотів, хвилин за 15-20 легко  опиняєшся біля знаменитого Ворзельської озера.

Тут є SPA-готель, база відпочинку і два ресторани, один з яких  зробив частиною своєї території невеликий острів, де височіють  дерева та є столики під накриттям. Так само перекусити можна і на спеціальних плотах-платформах.

З вулиці Курортної по вулиці Т.Шевченка можна вийти на Тюльпанову вулицю, де росте знамените  тюльпанове дерево або ліріодендрон тюльпановий. Походить ця екзотична рослина з північного сходу Америки, а назвали його так через квіти жовто-зелених кольорів, що віддалено нагадують тюльпани.

Посадили знамените Ворзельське дерево 1914-го року в садибі секретаря Київської земської управи Жеребцова.

Це тюльпанове дерево у 30 м висотою і діаметром стовбура більше метра (його американські родичі досягають 50-60 м у висоту) є одним з найбільших екземплярів в Україні. Цвіте воно зазвичай наприкінці травня – початку червня.

Коли річка Ірпінь була кордоном

А тепер трохи про історію селища-курорта, який так і тягне назвати містечком.

До речі, сама назва Ворзель атипова для слов’янських мов. За однією з версій, у місцевих лісах промишляв якийсь чи то німець, чи то єврей на прізвище Зель, який скуповував крадене у київських злодіїв, тому і про місцевості стали говорити: «Там, де живе злодій (вор) Зель». Втім, різних версій – безліч!

Джерела розповідають, що у давні часи землі сучасного Ворзеля належали стародавньому київському передмістю Гостомелю. У 1618 році населення сіл і містечок поблизу Гостомеля увійшло до створеної тоді козацької сотні, а згодом і до складу війська Запорізького. Потім ця сотня увійшла до Київського козацького полку, а в кінці ХVІІ ст. гостомельські землі, в тому числі, і територія сучасного Ворзеля, належали фастівському полковнику Семену Палію.

У XVIII ст. по річці Ірпінь проходив кордон між Російською Імперією і Річчю Посполитою, встановлений ​​після укладення між ними 26 квітня 1686 «Вічного миру». Лівобережжя ріки Ірпінь, де розташований сучасний Ворзель, відійшло до Польщі.

У ті часи на території нинішніх Ворзеля, Бучі, Гостомеля та Ірпеня було неспокійно. Хазяйнували контрабандисти, які таємно перевозили через кордон до Києва угорське вино і французьку горілку.

Великий Ворзельський підкуп

За місцевим переказом, сучасна історія Ворзеля починається, фактично, з корупційної схеми – змови місцевих поміщиків Пеховського, фон Дервіза, Красовського, Чайки, Саратовського і Кичеєвої. Як не сумно констатувати, в тогочасній Київській губернії з корупцією боролися приблизно так само «успішно», як і нині.

На самому початку ХХ ст. поблизу села Михайлівка (сьогодні Михайлівка-Рубежівка) на 37-му кілометрі залізниці Київ-Ковель з ініціативи місцевого поміщика Йосипа Пеховського стали ділити місцевість на ділянки, збираючись їх вигідно продати під дачі. Дізнавшись, що у 1900-му році через ці місця пройде залізнична гілка Київ-Ковель, власники ділянок ще в період проектування залізниці, мовляв, дали хабара якомусь ну дуже «крутому» чиновнику з Міністерства шляхів сполучення. Про розміри цієї суми історія мовчить, але, судячи з усього, куш був немаленьким.

Бо зрештою, незважаючи на те, що колія між Києвом і Тетеревом мала будуватися по прямій лінії і пройти у 8-10 кілометрах на південний схід від сучасного Ворзеля, її насправді потягнули через  землі наших знайомців-землевласників.

Поміщики розділили свої землі на 229 прямокутних ділянок під єдине селище.

Спочатку його планували назвати Оленівкою (рос. Еленовкой) на честь дружини Пеховського, а пізніше Колодязями – на честь колодязя з капличкою, розташованого в ірпінському лісі.

Але врешті зупинилися на назві Ворзель. Поруч з Ворзелем в урочищі Рокитне на землях поміщиці В.Л. Кичеєвої виникло дачне селище Кичеєве.

Землевласниця розділила свій маєток на 258 ділянок (800-1600 кв.саж.) і продала по 20-40 коп. за квадратний сажень. Згодом Кичеєве увійшло в межі Ворзеля, але залізнична платформа «Кичеєво» функціонує донині.

Від німців до скіфів

Тепер повернемося до походження назви Ворзель. Найменш загадкова і цілком вірогідна версія пов’язана з цегляним заводом фон Верзеля (Вьорзеля). Він розташовувався неподалік і був викуплений незадовго до будівництва селища його співзасновником Пеховським. Нібито, назва сподобалася Пеховському через співзвучність із французьким Версалем.

На думку відомого історика Рибакова, раніше корінь «вор» в українській мові мав значення «межа» (згадаємо «воріття», «ворота», «ворожити» (виходити за межу), ворог (чужий, через межу)). Якщо перша частина слова означає «межа», то друга частина – «зель» може бути ім’ям або прізвищем господаря, власника цієї межі. Непрямим чином цю версію підтверджує той факт, що неподалік від цих земель була розташована німецька колонія. Тому землями Ворзеля цілком міг колись володіти німець на прізвище Зель.

Цікава версія сходознавця Лихотворика: він бачив витоки назви Ворзель у мові скіфів – «варзілу» у них означало «залізо». Скіфи славилися своїм умінням виплавляти залізо.

Вокзал, в якому тримали гусей

Після відкриття гілки Київ-Ковель замість вокзалу у Ворзелі спочатку поставили старий товарний вагон, де була каса і кімната чергового. Поруч із вагоном височів ліхтар. Трохи згодом до вагону прибудували різьблений навіс з великою табличкою «Ворзель».

У 1913 році в Києві відбувалася велика сільськогосподарська виставка. Після її закінчення залізничне відомство придбало один з павільйонів, у якому демонстрували породи гусей. Будівля була стилізована в російському дусі і прикрашена вишуканим різьбленням по дереву. Ії й встановили у Ворзелі як вокзал. До павільйону прибудували цегляне приміщення для залізничних служб і високі навіси на всі боки.

У нинішній будівлі вокзалу, добудованій вже після ІІ світової війни, був зал очікування, каса і буфет. Зараз будівля зачинена, функціонує тільки електронний годинник (хоча частенько відстає на кілька хвилин).

Далі буде

Автор і надалі буде влаштовувати прогулянки Ворзелем, вивчати  це миле містечко,  знайомити читачів з цікавинками курорту.

Усім, хто хоче підтримати роботу журналіста у краєзнавчому спрямуванні, може долучитися до доброї справи і перерахувати заохочувальну допомогу на картку автора публікацій: ПриватБанк: 4149 4391 0392 6378

 

 

Залишити коментар

Будь ласка, введіть Ваш коментар!
Будь ласка, введіть Ваше ім'я