Антоніна Пашківськапоетеса, вчителька англійської для дітей, авторка блогу ton_ton_napivton

Перші вірші, які я здатна згадати з дитинства, були Кобзареві. Мій тато старанно намагався скерувати нас із сестрами в українську культуру і мову.  І вибрав Тараса Григоровича.

З мовою все склалось: в російськомовному середовищі виростити дочок, що вміють щебетати українською (з вираженим тернопільським акцентом), – дорівнює подвиг.

З Тарасом Григоровичем, зі всієї поваги, не склалось. Він хотів мені через Катерину розповісти про біль і страждання. Я була не готова.

Ще пам’ятаю збірку віршів для дітей. (Автор Валентина Каменчук «Чому ведмедик зажурився?»).

Мене вразило різноманіття поетичних форм – що це може бути не тільки чотири рядочки з «книжкою-мишкою» в кінці рядків, а довгий вірш по одному-два слова в рядочку. Або короткий, але такий смішний. Або довжелезний, але все ще цікавий. Маю цю збірку досі. Люблю навіть просто тримати її в руках.

Потім зі мною сталась класика. Мама писала вірші на дні народження своїх близьких людей. (У кого в родині є людина, яка читає свої власні вітання з листівки, з вас лайк!)

Я бачила, як вона римує, який це майже магічний процес, коли її краще не перебивати. І завжди виходило щось до глибини проникливе, душевне і місцями смішне.

Мене це заворожувало.

Словом, я вже знала, що слово (так-так, я навмисне вжила тут тавтологію) є всередині і має велетенську силу.

Ось що ми разом з цією силою робимо на цей момент.

Вірші – перероблені пісні

Є пісня. Я її перероблюю: або перекладом з іншої мови або змістом.

Так до мене на переробку потрапили : «Ніченькою темною» Пономарьова, «Альона-Альона візьми телефон» ТІКа, «Привіт, Бог» Бабкіна, «Намалюю тобі зорі» Тіни Кароль, «Ink» Coldplay. Це тільки те, що одразу приходить на згадку.
Зазвичай це робилось для виступів у сценках, вітань на весіллях (моє улюблене), обігрування якоїсь ідеї або для вітання з днем народження конкретних людей.

Одна з таких переробок отримала життя на справжній звукозаписній студії і є рингтоном. Уііі)

«Привіт, бос!

Спасибі за штани кольорові

За те, що дива досі в моді

І крила стануть в нагоді,

Коли за натхненням летиш».Вірші про людей

Трохи перегукується з попереднім видом віршів. Тому що завжди народжуються перед чиїмось днем народження.

Тоді відбувається найцікавіше. Брейнштормище! Починаєш помічати деталі людини, підловлювати особливості. Щоб вірш став особливим. Щоб влучив у серце. І я безмежно щаслива, коли це вдається.
До цього часу володарями особливих віршів були близькі люди: чоловік, батьки, сестра, близькі подруги. Тобто тих, кого можна подосліджувати зблизька.

Маю декілька віршів, що написані про мене! Знаю, як це приємно. Перечитую, коли буває сумно, і стає тепло на душі.

Але знаю, що деколи так роблять на замовлення. І за гроші. Хто хоче поекспериментувати, я відкрита.

Шматочок вірша людині, яка мені як маяк.

«Зефирит. Волшебствует. Верит.

Просит. Благодарит. Греет.

Ищет. Находит. Смеется.

Забывает. Помнит. Остается.

КружИт. Живет. Окрыляет.

Дышит.

Любит.

Обнимает».

На фото вірш, написаний для мене і про мене.

Особисті нутрощі

Знаю, звучить не зовсім поетично. Але життя таке різне. Тільки вчуся це приймати.

Вірші – мій інструмент проживання, прийняття, переробки, трансформації, якщо хочете. Вони іноді занадто відверті. Це мене лякає іноді також. Але від цього я не перестаю їх любити.

Цим віршем відкрилась людям. А найперше собі.

Шматочок з «Напевно так просто любити святу…»

Будь. потребуй. полюби мою тінь.

Моя тінь не така вже й жахлива

Там морЯ і кити, там далечінь.

Там навіть краса і злива.

 

Там темних відтінків звуки глибин

Там все вивертається.

Наново

Відчувати важливість своїх сторін

Вчишся тільки, коли все падає

 

…Будь…

…Потребуй…

…Полюби мою тінь…

У катастрофі душі мене не залиш.

Пам’ятай про кількість наших сплетінь.

 

Після того, як я полюблю сама лиш…

Мінівірші під занадто очевидним хештегом #minivirsh 

Обожнюю, коли в мінімум слів утрамбовано безліч змістів. Або один, але чіткий. Влучними, вдалими словами. Це як вишуканий десерт. Шоколадний фондан, наприклад. Це найвишуканіше, що я куштувала на сьогодні.

Подобається вправлятися у цьому і шукати шляхи, як потрапити в ціль трьома рядками.

Як у тому шоу, яке прийнято не називати вголос:

– Я втисну зміст у три рядки!

  • А я у два!
  • Втискайте)

Просто мій улюблений.

 

Подарую тобі скорочення

Своїх найкращих м’язів

о пробачте мене, Кегелю,

Я посмішку маю на увазі.

Що у мене з віршами взагалі?

У нас вільні стосунки. Іноді я в них розчиняюсь, і вони дозволяють торкнутись себе. Іноді можу дзвонити, а в них абонент-не-абонент. Іноді ображаюсь і довго не римую, навіть коли просять. Іноді вони підкрадаються і лякають. Іноді рятують мене, а іноді я їх.

Стосунки вільні. Але «по любві».

я. вірші. любов

P.S.

Вірші можна знайти за хештегом #pashkivska_poems   на особистій сторінці https://www.facebook.com/pashkivska.antonina

або на сторінці творчості ( вона ще свіженька)

https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=120953299618051&id=111644233882291