Реформатор, революціонер чи фантазер? Ми розпитаємо про суть амбітного проекту і про історію самого автора. Чому б і ні – маємо час і можливість.

Знайомимось ближче:

  •  Його прадід грав на скрипці Страдіварі
  • Тато керував оборонним заводом на Хмельниччині
  • Свій перший мільйон Микола заробив в інтернеті
  • Микола Бохонок – актор, автор і спонсор відомої команди «Три товстуни» з Вищої ліги КВН. Якось перемагав команду «95-й квартал». Теж мав президентські амбіції
  •   Твердить, що через його нову фінансову систему кожен зможе заробити солідні гроші напряму від рекламодавців, просто переглядаючи їх рекламу.

Історія. Гроші. Книги

Він народився у маєтку графів Потоцьких.

І це зовсім не прикол. Просто у селі Антоніни на Хмельниччині справді збереглися деякі  пишні споруди маєтку відомих вельмож. Європейська знать приїздила сюди погуляти у дендропарку, помилуватися африканськими тваринами і повальсувати у залі, де підлога була викладена золотими монетами ребром.

«У бабусиному селі в часи пострадянської відлиги люди почали діставати зі старих альбомів і скринь фото з панями у пишних сукнях та капелюхах, чорношкірими арапами із опахалами, віп-персонами, які приїздили у наше село колись на полювання», – розповідає Микола спогади з дитинства.

У родині були бухгалтери – потяг до грошей спадковий. А ще – священики, їх діяльність Микола трактує як «дуже відповідальну роботу з інформацією та масами, працювали, коли не було інших каналів зв’язку».

«Я з дитинства був голодний на інформацію». Тому в Красилові, де жила родина, дорогою зі школи завжди заходив до книжкової крамниці, жадібно стежив за новинками і часом першим повідомляв бібліотекарям про свіжі книжки, щоби замовляли, бо інші вже прочитані.

У родині всі багато читали. І друзів, з якими можна було поговорити про книжки, теж не бракувало. Влаштовували таку забаву: чим швидше прочитати книгу і переповісти її, це захоплювало.

Сімейна легенда про знамениту скрипку – окрема тема. Прадід, теж Микола, служив пастушком у не простенького собі, а дуже таки поважного священика, котрий мав подаровану з Ватикану скрипку Страдіварі. Пастушка цінували за гру на сопілці. Але раз він дуже проштрафився – вночі взяв без дозволу інструмент геніального майстра, щоб пограти. Був почутий і жорстко покараний. Та коли господар помер, виявилося, що скрипку Страдіварі заповідано…пастушкові. Той виріс, зібрав величезний оркестр, який гримів на всю округу. Але прийшли «совіти», які популярних та впливових людей не любили. Прадіда репресували, розстріляли. Скрипку Страдіварі родина виміняла у війну на мішок жита, що виявилося зіпрілим, негодним…

Музику Микола любить, як і його тезка-прадід. Залюбки вчився у музичній школі.

Сміється: мама вагітною багато слухала класичної музики і писала диплом. Завжди підгодовувала інформацією про музику, живопис, світову культуру.

Коли родина переїхала з райцентру до Хмельницького, останній рік доучувався музиці у школі вечірній, де подобалось більше: бо люди ходили різного віку і програма «вечірки» була ширшою: «Там давали більше теорії музики і біографії композиторів.

Цікаво простежувати, як талановиті люди ставали знаменитими, як реалізовували творчий задум. Дуже цінно знати, як генії знаходять вихід, долають кризи».

Ще зі школи Бохонок – у різних «движах»: коцертах, вечорах, конкурсах. У 39 почав сам писати музику. Каже, просто прийшло саме.

Комп’ютери – раз і назавжди

Куплена одного дня книжка «Компютери для дітей» взагалі перевернула його життя догори дригом.

Якраз в той же час молода вчителька інформатики в його школі виграла на професійному конкурсі ще рідкісний натоді комп’ютерний клас і почала вести факультативи для бажаючих учнів. Так все зійшлося – бінго! Ще школярем Коля почав програмувати і вірити, що комп’ютери – це саме те, що змінить світ на краще.

Комп’ютером навчився заробляти: друкував візитки таксистам, перукарям.

Англійська – не просто інструмент, це шлях вперед

Хлопцеві, який слухав The Beatles і фанатів на комп’ютерах та сучасних технологіях, не зрушити б з місця без знання англійської. У школі її вчили нудно, тому пішов на курси.

«Англійська мені подобається тим, що дуже конкретна, без зайвини.

Інтернет вигадали в Америці, це їх тема. Якщо хочеш розвитку, мусиш стежити, які там нові тенденції та ресурси, усе вловити на самих початках. Доки дійде переклад – все застаріває. Треба читати оригінали».

Фінансова освіта

У Миколи Бохонка – прикольного коміка-КВНника – насправді освіта абсолютно конкретна: бухгалтерська, факультет фінансів Хмельницького університету «Поділля».

«У 1994-му така професія була модною. Хоча мені хотілося творчості, музики, виступів з університетським СТЕМом.

Батьки завжди на моїй стороні в плані свободи. Коли відкривався вибір «або-або», підказували, за чим може бути ріст у перспективі.

Суворому слову батька довіряв. Бачив, як він у критичні перехідні від «совка» роки активно та креативно вивів крупне підприємство з глибокої кризи.

Економіка підприємства – єдиний предмет, який я поважав в університеті. Тому що знав його на батьковій практиці».

Йшов у масовку

Звісно, прикольно захоплюватись вишуканою рокмузикою. Але тягнуло туди, навколо чого збиралося більше людей: «Весь маркетинг будується на тому, що масово запитуване. Сам досліджував: скажімо, популярними навіть у нішових напрямках музики, у субкультурах (варто уважніше прислухатись) найчастіше ставали ті, чиї твори фактично базувалися на кількох простеньких впізнаваних акордах! І я зрозумів, що спільне між ними – доступність. Станеш зрозумілим – будеш популярним».

Хмельницький феномен успіху

У Хмельницькому вдало зійшлися фактори успіху: компанії, які займалися творчістю, знайшли розуміння у свідомих спонсорів, вийшли на подібні тусовки у різних містах. Тусовка артистична склалася в єдиний пазл із бізнесовою.

Осереддям масмаркету, до якого прагнулося, став КВН Маслякова на ТБ. Потрапити туди – мета.

Бохонка, ще школярем-старшокласником, прийняли за свого в місцевому СТЕМі та інших КВН командах, які підготували кращих гравців, майбутніх зірок КВНівських команд Хмельницького.

Успішне бойове хрещення пройшли у Рівному на гіперпопулярному гумористичному фестивалі «Шалантух».

Микола впевнений: це була крута школа, де точно виховувались лідери. Один із них, Руслан Стефанчук (нині представник Президента України у Верховній Раді, ідеолог партії «Слуга народу») формував у своєму інституті професійну команду, щоби представляти Хмельницький на всесоюзних сценах. Туди і запросив Бохонка.

Так народжувалися «Три товстуни», відомі Дядею Жорою, Олесандром Педаном, з якими виступав та для яких ставив номери Микола Бохонок.

На телебаченні у Москві «Три товстуни» потрапили в битву з двома гігантами, улюбленцями Маслякова – білорусами з «БГУ» та уральцями з «Уездного города». Ще та школа! Після цього авторитетно оселилися в Українській лізі. Було, навіть виграли у «Кварталу 95».

«Завдяки КВНу маю масу знайомих і друзів у багатьох країнах. Ми знаємо, що ми є одне в одного».

«ЮМОДЕС»

«СТЕМ, в якому я виступав, називався «ЮМОДЕС: ЮМОР – Дело Серьезное». З роками стало зрозуміло, що це буквально так і є. Організувати гумористичну, потішну, на погляд глядачів, тусовку могли тільки серйозні лідери з підприємницькою хваткою. Тому все получилося.

Я потім аналізував деякі номери з прогнозами, пророцтвами. Над ними всі потішалися, а все насправді здійснилося впродовж 5-10 років. Хороше і погане. Тому я усвідомив, що гумор – це дуже серйозно. І треба бути дуже обережними. Це надто сильна емоція, одна з найсильніших.

Переконався в цьому і на власному прикладі, коли зігране мною на сцені потім відгукнулося у житті. Помітив, аналізував. Жарт може стати проблемою, а може – порятунком.

Гумор здатен рятувати, він включається захисним механізмом, зокрема, там, де виникає страх (кризи, карантин тому підтвердження)».

Президентські амбіції – логічні

Грати в КВН і мати великі плани – нормально і логічно, впевнений Микола. Не один Володимир Зеленський думав масштабно. Кілька інших людей теж не приховували великих амбіцій. Не тому що хизувалися, а тому, що справді чогось досягали і бачили можливості щось змінити.

У спільному товаристві з кількох тисяч членів різних команд дуже чітко вирізнялися лідери.

Усі розуміли, що тут не «хіханьки-хаханьки», а варто повністю довіритися тому, хто бере на себе відповідальність. Не дивно, що з такого середовища люди пішли в політику.

Про Зеленського

«Він з інтелігентної сім’ї науковців. Не гаяв часу на єрунду, постійно був зайнятим, активним. Навіть у нашому середовищі таких енергійних людей було мало. Дуже дієвий. Як криголам гнув свою лінію. Для «кварталівців» він як клей, завдяки ньому трималися разом. І потім теж не залишив. Змогли стати медіакомпанією №1 в Україні.

Алкоголь, наркотики – дурня, я ніколи не бачив цього за ним.

Зеленський збирав завжди навколо себе і старших, серйозних людей. Вони жили однією справою, відважилися на бізнес.

Це чудово, що його називають клоуном. Клоун – це дуже великий талант і місія. Бо королі 28 років перетворювали країну на мотлох, не справилися зі своєю роллю.

Він – крутий підприємець, топ-менеджер, який народився в Україні і категорично відрізняється від бізнесмена Порошенка – той зробив свій бізнес на тому, що Україна втрачала, скористався переділом перехідного періоду. Зеленський створював свій бізнес будуючи, а не крадучи. Це зовсім різні світогляди, які зійшлися на виборах і показали логічні результати.

Володимир мав модель, як створювати колективи і доводити їх до успіху. На виборах  круто задіяв той ресурс, який не використовували його опоненти, – інтернет. Тому я кайфував як інтернет-маркетолог, бо все робилося правильно.

Можна робити висновки, щоби інтернет працював не тільки на виборчу кампанію, але й на розвиток України загалом.

Для такого серйозного виклику як президентство, потрібно мати внутрішню готовність. Якби він її не мав – це люди відчули б, зчитали б.

Для мене дуже великим показником було те, що Руслан Стефанчук приєднався до команди і Зеленський його позиціонував не просто як грамотного юриста, а як ідеолога партії.

Президентський термін –  як канат, натягнутий над прірвою. Без рішучості на нього неможливо стати. А треба ж ще далі іти. Президентом людину роблять не вибори, а наступні його 5 років.

Це класний  шлях для українця, який дуже круто іде по бізнесу. Прикро, що ніхто більше з молодих бізнесменів не взяв на себе такої відповідальності. Хоча «топити» бажаючих багато.

Уявляю, з якою інформацією зіткнувся Президент лицем в лице, яку потужну стару  матрицю йому належить поступово зруйнувати.

Мені бачаться дві ролі для нього:

– роль щита – для українців, які намагаються зробити щось вагоме саме в Україні, створюють якусь цінність своїми руками, розумом;

– роль сита – щоби просіяти команду і знайти професіоналів, на що потрібно роки 3, а 1 з них вже минув. Зеленський – суворе сито, через нього не пройдуть байдужі чиновники, ті,  хто не готовий щось серйозне будувати, хто не розуміє його планів.

Є такий термін: перехідна модель. Президент Володимир Зеленський – це перехідна модель від старої до нової України».

Перший мільйон

Бохонок сприймав КВН спортом і хобі. Грав сам і фінансував роботу крутих авторів. Жартує: як спортсмен, рано пішов на пенсію. Треба було розставляти пріоритети. Залишив тільки бізнес, який досі вів паралельно.

Правда, на початках, у 1997-му, переїхавши до Києва, пробував попрацювати у держструктурі. Знайомі запросили енергійного юнака до роботи в комітеті сім’ї та молоді, де розподілялися величезні гроші на дитячі програми.

«Шикарне щеплення від корупції. Я ще міг зрозуміти, коли політики крадуть у політиків. Але щоби вони відверто крали у дітей! Бачив увесь рух грошей, нібито виділених на дітей, але вони просто перерозподілялися у «потрібні»  кишені. Сумнівів не залишалося. Стало гидко. Пішов. Більше ніколи не працював на чиновників. Від слова НІКОЛИ.  І тоді ж стало нецікаво взагалі працювати на когось.

Якраз напередодні прочитав книжку про фінансову незалежність американського економіста Фредеріка Мана. Сів за комп і набрав у пошуковику: «Make money online». Десь на 10-й сторінці американська компанія пропонувала стати її офіційним дистрибутором у послугах новітнього на тоді зв’язку.

Відправив листи з пропозиціями в усі посольства та консульства і вже через тиждень знав багатьох дипломатів, які замовили послугу. Дохід за тиждень стартував з $10 тис. Так заробився перший мільйон.

Змінювалися технології – з’являлися нові інтернетнет проекти. Зокрема, захоплювався красою перших сайтів.

Прийшло розуміння, що з допомогою інтернету люди можуть заробляти на життя: «Хороша людина має бути багатою. Тоді вона може творити щось добре та гарне».

Фонтанував ідеями, створював фінансові проекти, надаючи послуги бізнесу. Зрозумів, що цікаво консультувати, розкручувати підприємливих людей, їх справу.

Допомагали навички позитивної КВНівської комунікації. Вдавалося результативно  поєднати навіть таких людей, які раніше не могли працювати разом (наприклад, програмісти і дизайнери – категорично різні за темпераментами). Міг знаходити точки дотоку, щоби усім стало комфортно.

«Важливо бачити, де ніби засмічуються канальчики спілкування і не проходить інформація. Коли все прочищено  – люди запускають взаємну інформацію і можуть взаємодіяти, видавати результат».

Вчився по-різному. Наприклад, запросив до Києва самого крутого на той час спеціаліста у страховому бізнесі, фахівця з офшорних проектів, котрого побачив на обкладинці «Time». Так президент світової асоціації приватних фінансових консультантів за гонорар у $5 тис в день давав особисті поради київському бізнесмену.

Нема нічого неможливого: «Гроші для мене – це завжди інструмент для розширення власних можливостей».

Клуб вільних грошей

Зараз його найбільше надихає робота над новим гарндіозним проектом Free Money Club – Клуб вільних грошей.

Усе грунтується на тому, що універсальною цінністю для всіх нас є час. Кожен може продавати якусь його частку. Наприклад, напряму зацікавленим рекламодавцям. Ось і є джерело, яке може зробити життя людини фінансово незалежним. Ваш час = ваші гроші, так має бути, тому що зараз продукт №1 у світі – увага.

Рекламодавці, купуйте мій час!

Бохонок пропонує подивитися свіжим поглядом на рекламний ринок. Каже, що реклама є тим двигуном, з яким людство ще поки не навчилося нормально співпрацювати.

«За логікою, рекламодавці повинні платити напряму гроші за те, що ви просто  переглядаєте їх рекламу. Хочу змінити полюс, бо досі рекламні компанії заробляли на людях надприбутки, експлуатуючи їх час. А люди мають право самі вирішувати, на кого витрачати свої дорогоцінні години і хвилини, отримуючи конкретну плату за це.

У такому проекті я себе вперше побачив як людину, котра здатна бути корисною не просто якійсь групі, а багатьом, величезній масі людей. Можна взагалі змінити рух людства в плані ставлення до грошей.

Почав роботу, не чекаючи, доки до проекту приєднаються численні програмісти, маркетологи. Працюю з тими технологіями, які у мене вже є в руках сьогодні. Хоча би покажу усім класну реальну можливість».

Як це працює?

Я створюю систему, в якій дуже просто людина може продавати час своєї уваги тому, хто готовий конкретно їй запропонувати щось.

Ось ви просинаєтесь вранці – відкриваєте певну стрічку на спеціальному сайті, в додатку – і бачите, хто саме сьогодні претендує зі своїм продуктом на ваш час, бо ви живете в актуальному місці і цей продукт вам реально може бути корисним.

Конкуренція у такій системі виглядає по-іншому, не так, як ми звикли. Наприклад: крупний виробник шиє одяг, викидає шалену рекламу, щоби його продати, зокрема, й в Бучі. Досі він панував зі своїм брендом. Але є місцевий модельєр, який теж шиє для бучанців, але досі програвав із впізнаваністю. У новій системі за час місцевих мешканців вони конкуруватимуть на рівних – сам споживач вибере, кого переглянути, на кого витратити свій час.

Натискає людина кнопку: готова сьогодні продати годину свого часу, скажімо, по $50 за хвилину або: готовий за 10 грн подивитися вашу рекламу. Подивилася – рахунок поповнюється. Хто відгукується, лайкає, перепощує, у того час дорожчий. Лідери думок вартують більшого.

«Насправді ми давно живемо у такій системі, – пояснює Микола. – Тільки зараз на ній заробляють пошуковики і соцмережі. Та перехідний період вже розпочався.

Реєструю свою систему. Хочу побачити, як змінюватиметься світ.

Усі умови вже є. Капіталізм – кайфова штука. Людство створило достатньо інструментів, технологій та умов, щоби жити здорово, щасливо, багато, без тривоги і страхів».

Микола Бохонок. Фрази :

Ситуація з карантином спонукає людей придивитися до самих себе, щоби зрозуміти власну цінність і цінність свого часу.

– Зараз не може бути бізнесу поза інтернетом. Через  5-10 років залишаться дві категорії людей: які навчилися створювати трафік, і ті, які не навчилися.

– Неконструктивну критику не сприймаю взагалі. Вона нічого під собою не має, окрім якихось особистих моментів самої людини, що критикує.

– Мене витягувало зі складних ситуацій те, що я міг сам із себе посміятися. Найсильніша зброя у кожної людини насправді схована на видноті, треба тільки подивитися в дзеркало. І вміти посміхнутися самому собі.

–  Руслан Стефанчук колись придумав жарт: « Чому купол у Верховній Раді круглий? – А де ви цирк квадратним бачили!». Тепер він представляє Президента України у тій самій Верховній Раді з тим самим круглим куполом.

– Фінанси стоять у центрі інформпростору. Одні хочуть вкрасти, інші просто жити. І цей кругообіг триває.

– Не слухайте тих, хто каже, що зараз сайти не потрібні. Все змінюється. Вам треба використовувати інтернет, щоби отримувати звідти трафік. Не треба концентруватися лише на окремих мережах, скажімо, Інстаграмі. Об’єднуйте і використовуйте всі канали зв’язку з людьми. Тільки розподіляйте інформацію так, щоби у кожну мережу вона входила правильно.

– Треба розвивати себе як блогера, розповідати, ділитися своїми знаннями. Блогер – це зараз сама крута професія, яка робить людину незалежною від зовнішніх факторів.

– На людських історіях базується все. Можна навчитися, як не опустити руки і йти далі. Недарма ж Мюнхаузен сам себе витягує за чуприну з болота). Казки казками, а насправді – практика мудрості». Ніколи не створюйте контент, в якому немає хоча би якоїсь інформації, якою ви чесно хотіли би поділитися.

– У період з 2020 по 2030 роки триватиме велика переоцінка цінностей. На що взагалі зараз дивляться в YouTube? Поки що найпопулярнішими є канали про новини, гумор, політику. Грунтовної, корисної інформації мало. Але поступово люди, які  створюють толкову інформацію для бізнесу, здоров’я, безпечного життя, про психологію, набирають вже свою аудиторію, стають важливими. Якщо хочете, щоби у найближче десятиліття був хороший ріст вашого бізнесу, необхідно обов’язково використовувати YouTube.

– Зараз люди дуже часто набирають ГЕРБАРІЇ ЗНАЙОМИХ і потім не знають, що з цим робити.

– Якщо дорога правильна, то вона завжди приведе до людей, з якими добре і корисно.