Дмитро Неведомський, коуч

Світ закриває кордони та ставить наші персональні свободи на друге місце. Не усім це комфортно, хай навіть знаємо, що все робиться заради порятунку від невидимого ворога.

Постає питання:  як існувати повноцінно, зберегти  цілісність особистості в умовах зовнішніх обмежень?

Росте тривога та незадоволення. Адже ми звикли жити в певних умовах, які були для нас ознакою свободи та цивілізованості.

Зміна  умов накладає певні виклики, до яких не кожен з нас готовий. Наші звички та встановлені роками схеми взаємодії  більше не працюють. З’являється  страх втрати щось важливе.

Та з іншого боку, ця ситуація спонукає нас переглянути та переосмислити, що ж насправді складає нашу цілісність?

Чи справді зміна зовнішніх правил гри може призвести до втрати  того, що робить нас людьми?  Ми ж вирізняємося  здатністю дивитися на світ з різних точок зору та обирати ту стратегію, яка принесе більшу користь як  конкретно кожному, так і суспільству загалом.

Саме можливість дивитися на одну і ту ж ситуацію під різними кутами дала нам еволюційну перевагу та дозволила людству  домінувати над іншими живими істотами.

Знаючи про цю перевагу, кожен з нас може скористатися нею в непрості часи. Знайти стратегії, які не лише зменшать страждання, але й подарують ключі до певного росту та розвитку.

Робочим інструментом для такого переосмислення пропоную обрати  відому в психології модель ментальності виклику.

Поясню просто. До будь-яких обставин життя ми можемо ставитися з двох позицій: у ментальності загрози чи у ментальності виклику. У незмінних зовнішніх обставинах простий перехід між цими двома поглядами дає нам кардинально різні результати.

Ментальність загрози, яка зараз, на жаль, превалює у суспільній свідомості, запускає біологічні программи відчудження та заціпеніння. Немов миші, що почули запах хижака, ми завмираємо і ховаємося від загрози, сподіваючись, що згодом загроза мине, можна буде продовжити жити по-звичному.

Та в умовах людського життя ця стратегія не завжди є дієвою та ефективною. Ми втрачаємо сили, замикаючись у недобрих думках та страхах, що оволодівають нами і не дають можливості відчувати себе повноцінними та спроможними прожити якісне життя, аж поки зовнішні обставини не зміняться і життя не повернеться у звичну колію.

На щастя,  ми вільні обрати й інший погляд на ту саму ситуацію: скористатися ментальністю виклику. Тоді ми дивимося на зміни зовнішнього світу як на виклик і погоджуємося цей виклик прийняти, взяти за нього особисту відповідальність.

У нашому мозку запускаються кардинально інші процеси. Активуються центри, що відповідають за цікавість та здатність навчатися, ми починаємо шукати нові можливості і шляхи для отримання додаткових ресурсів. Це дає нам можливість не лише подолати зовнішні обставини і знайти дієві стратегії досягнення добробуту і гармонії зі світом, але й відчути себе справжнім хазяїном свого життя, повноцінною людиною, яка в силах пройти всі перепони та вийти переможцем.

 Тому я пропоную кожному просту вправу. Подивіться під іншим кутом на те, що викликає у вас тривогу і страх.

Спитайте себе:

  • якщо ці обставини є викликом для мене, то якими діями я зможу подолати цей виклик у заданих умовах?
  • що саме із зони мого особистого впливу може допомогти мені вийти переможцем?
  • яких навичок та здібностей мені бракує для того, щоби взяти своє життя під контроль та опанувати ситуацію?
  • що я можу зробити просто зараз, щоби оволодіти такими здібностями?

Проста зміна погляду на одну й ту ж ситуацію може додати кожному з нас тих необхідних ресурсів, яких ми раніше просто не бачили, очікуючи, що загрози минуть без нашого втручання.

Ця проста техніка – якщо практикувати її регулярно та добросовісно – здатна кардинально змінити наш спосіб взаємодії зі складними ситуаціями та наповнити життя значно більшим сенсом і позитивними емоціями.